Держава і церква в країнах Західної Європи і США

Комплексно досліджено формування та застосування публічно- і приватноправових методів регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи та США наприкінці XVIII - на початку XXI ст. Проаналізовано поділ права на приватне та публічне, який відбувся у середньовічній Європі. Установлено, що у період феодалізму регулювання трудових відносин здійснювалося за приватно- та публічноправовими методами. Проаналізовано застосування таких методів регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи та США протягом XIX ст. і з'ясовано, що у країнах романо-германської правової системи домінували публічноправові, а у країнах англо-американської системи - приватноправові методи. Протягом першої половини XX ст. у обох правових системах виявлено високий рівень розвитку правотворчої діяльності, вдосконалення юридичної техніки, що дозволило у другій половині XX - на початку XXI ст. проводити уніфікацію норм приватного права на базі загальних принципів їх тлумачення. Розроблено концепцію поділу права на приватне та публічне. Трудове право запропоновано віднести до сфери приватного права. Наведено характеристику соціальної держави та встановлено її вплив на широке впровадження та застосування приватноправових методів регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи та США.

Проаналізовано роль Ради Європи у зміцненні демократії у посткомуністичних країнах Центрально-Східної Європи , зокрема, Угорщини, Польщі, Чехії, Словаччини та України, за умов формування нової системи міжнародних відносин у період після завершення холодної війни. Висвітлено основні концептуально-теоретичні підходи до дослідження процесів демократизації у Центрально-Східній Європі. Розглянуто питання трансформації Ради Європи у контексті розширення та формування політики щодо підтримки демократичних перетворень. Визначено спільні та відмінні риси основних інструментів, методів та механізмів зміцнення демократії, які застосовувалися Радою Європи у країнах Центрально-Східної Європи . Розкрито внесок Ради Європи у становлення незалежних засобів масової інформації у зазначених країнах та особливості Організації щодо соціально-економічного розвитку як важливого чинника зміцнення демократії. Проаналізовано політику Ради Європи щодо зміцнення демократії в Україні та її основні недоліки. Наведено рекомендації щодо розширення співробітництва України з Радою Європи в рамках стратегії європейської інтеграції України та її утвердження як демократичної держави.

Проаналізовано стан дослідження діяльності міжнародних організацій у справах біженців у країнах Західної Європи періоду 1920 - 1990-ті рр. у вітчизняній і зарубіжній історіографіії. Висвітлено найважливіші правові аспекти проблеми біженців. Визначено та класифіковано чинники дослідженого явища, аргументовано актуальність питання щодо біженців у західноєвропейському суспільстві. З використанням широкої джерельної бази доведено головну роль у врегулюванні зазначеної проблеми міжнародних організацій у справах біженців, комплексно досліджено й обгрунтовано основні етапи міжнародного співробітництва з її розв'язання. Проаналізовано вплив провідних держав Західної Європи на складний процес формування сучасної міжнародно-правової системи захисту прав біженців. З'ясовано характер і особливості їх співпраці зі спеціальними міжнародними організаціями впродовж XX ст.

У порівняльно-педагогічному аспекті досліджено методологічні, організаційні, дидактичні та методичні засади педагогічно керованого процесу соціалізації учнівської молоді у закладах загальної середньої освіти країн Західної Європи . Соціалізацію розглянуто як об'єктивний соціокультурний процес, взаємопов'язаний з педагогічними формами його реалізації у сучасних суспільствах, а також як органічну складову діяльності інституцій загальної середньої освіти у країнах Західної Європи . Проаналізовано сучасні проблеми соціалізації учнівської молоді західноєвропейських країн у контексті європейської культури загалом та європейської педагогічної - зокрема. Досліджено процес педагогічно керованої соціалізації у закладах загальної середньої освіти цих країн, а саме: його цілі, зміст, агенти, форми та методи реалізації. Проаналізовано його специфіку, універсальну цінність і можливість використання за умов національної системи освіти.

Представлено результати історіософського аналізу розвитку Греко-Католицької церкви на території українських і білоруських земель, починаючи з часів Берестейської церковної унії та закінчуючи першою половиною XX ст. у період остаточного оформлення новочасних української та білоруської націй. Особливу увагу приділено осмисленню етнічного аспекту Берестейської церковної унії у полемічній літературі кінця XVI - початку XVII ст. Виявлено суттєві регіональні відмінності у діяльності Греко-Католицької Церкви на території українських і білоруських земель. З'ясовано, що на початковому етапі становлення Греко-Католицька Церква була більш поширена у білоруських регіонах і могла перетворитись у національну релігію білорусів і важливий чинник формування їх національної свідомості. Показано, що поширення унії на українських землях призвело до серйозних міжконфесійних конфліктів і трактування праволав'я як "своєї віри" українців. Виявлено, що політичні зміни кінця XVIII - початку XIX ст. (розподіл Речі Посполитої, приєднання білоруських і значної частини українських земель до складу Російської імперії) створили ситуацію, в результаті якої Греко-Католицька Церква припинила своє існування на "традиційних" територіях і перестала відігравати роль фактора націогенетичних процесів. Встановлено, що лише на Галичині та Закарпатті Греко-Католицька Церква стала важливим чинником національного відродження, що обумовлено більш вираженою традиціоналістською орієнтацією духовенства даної конфесії у зазначених регіонах та особливостями функціонування Греко-Католицької Церкви за умов Австро-Угорської імперії (зокрема, їй надавалось певне сприяння та підтримка проукраїнської орієнтації), а також деякими чинниками суб'єктивного характеру (діяльністю "руської трійці" та митрополита А.Шептицького).

Наведено результати комплексного дослідження науково-педагогічної діяльності української еміграції у країнах Центральної та Західної Європи (1919 - 1939 р.) та виявлено її особливості. Вивчено організацію освітньо-педагогічної, науково-дослідницької та видавничої діяльності української еміграції в Європі. Характерні риси цього процесу висвітлено у контексті передумов і умов щодо науково-педагогічної діяльності українців у еміграції. Розкрито зміст освіти та виховання молодої генерації українців, розглянуто особливості фахової підготовки в осередках української еміграції, а також здобутки науково-дослідницької та видавничої діяльності українців в еміграції, окреслено можливості творчого використання історичного досвіду за сучасних умов реформування освіти в Україні.

Проведено комплексне дослідження молодіжного руху другої половини 60-х рр. XX ст. у країнах Західної Європи та США як цілісного історичного явища. Динаміку молодіжного протесту розглянуто у тісному взаємозв'язку об'єктивних процесів соціальної трансформації західного суспільства з суб'єктивними аспектами, зокрема зрушеннями у молодіжній свідомості у 1950 - 1960-х рр. Проаналізовано характерні соціально-психологічні особливості категорії молодь, з'ясовано соціально-економічні, політичні та культурно-освітні передумови та причини активізації молодіжного радикалізму. Систематизовано існуючі наукові підходи щодо визначення змісту понять "субкультура" та "контркультура", визначено джерела розвитку молодіжного протесту. Розглянуто характерні риси молодіжної ідеології, охарактеризовано елементи контркультури молоді 1960-х рр. Проаналізовано особливості становлення та розвитку руху хіппі як основного прояву політичного протесту молоді, досліджено гібридні форми молодіжного руху. З'ясовано причини занепаду молодіжної активності на межі 1960 - 1970 рр.

Здійснено історико-релігієзнавче дослідження становлення та функціонування Римо-Католицької церкви (РКЦ) у сучасній Україні. Проаналізовано процес реорганізації та формування конститутивних структурних одиниць РКЦ. Розглнуто питання щодо "національної" ідентифікації церкви . З'ясовано особливості професійної релігійної освіти. Визначено характер роботи місій та організацій соціального служіння. Розглянуто сфери та напрямки діяльності церкви . Розкрито популяризовані методи та форми євангелізаційної роботи. Охарактеризовано позицію РКЦ з приводу визначених явищ і подій. Значну увагу приділено аналізу державно-церковних відносин і виявлено причини міжконфесійних суперечностей.