Вступ
Права споживачів
Висновок
Використана література

1. Система органів захисту прав споживачів 3
2. Права споживачів у сфері торгівельного та інших видів обслуговування 8
Задача 1 12
Задача 2 13
Література: 15

Вступ 2
1. Основи захисту прав споживачів
1.1.Договір купівлі-продажу 6
2. Сертифікація товару 7
3. Реклама 9
4. Ситуаційний аналіз 9
4.1. Перевірка якості 10
4.2. Недоліки 10
4.3. Право покупця на вибір вимог 11
4.4. Ремонт 13
5. Суд 14
6. Гарантійні строки 15
7. Споживча експертиза. 16
7.1. Інформацiйно-довiдковий центр з проблем захисту прав споживачiв 17
7.2. Державного комітету України у справах захисту прав споживачів 18
8. Відповідальність за порушення прав споживачів 21
Висновки 23
Література 25

Вступ 3
1. Сутність, значення та принципи захисту прав споживачів 7
2. Законодавство України та країн ЄС з питань захисту прав споживачів 14
3. Можливі напрямки вдосконалення законодавства в сфері захисту прав споживачів 24
Висновки 33
Література 37
Додаток 1. Законодавство України з питань захисту прав споживачів 39

Література
1. Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року (втрачає чинність з 1 січня 2004 року)
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV (набирає чинності з 1 січня 2004 року)
3. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року № 8073-X
4. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року № 2341-III
5. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, №254/96-ВР
6. Закон України Про захист прав споживачів: Прийнятий 12 трав. 1991 р. № 1023-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 30. - Ст. 379. Із змінами і доповненнями
7. Концепція державної політики у сфері управління
якістю продукції (товарів, робіт, послуг).
8. Постанова КМУ «Про затвердження Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів» від 17 серпня 2002 р. N 1177
9. Розпорядження КМУ „Про схвалення Концепції Програми законодавчого забезпечення розвитку місцевого самоврядування” від 25 липня 2002 р. N 416-р
10. Указ Президента України „Про Програму захисту прав споживачів на 2003-2005 роки” від 11 грудня 2002 року N 1148/2002
11. Указ Президента України від 23.07.98 р. N 817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності".
12. Постанова Пленуму Верховного суду України „Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів” N 5 від 12.04.96. Із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 15 від 25.05.98)
13. Воронков А. М., Сім'ячко В. І. Захист прав споживачів. Наближення законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Українсько-європейський консультативний центр з питань законодавства, Листопад 2003 р. – 10 с.
14. Основи конституційного права.// За ред. В.В.Копейчикова. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 208 с.

         Розкрито загальні засади, підстави, способи захисту прав споживачів у сфері надання послуг. Визначено коло суб'єктів споживчих правовідносин, елементи механізму захисту прав споживачів, особливості застосування цивільно-правової відповідальності. Проаналізовано певні види споживчих договорів (роздрібної купівлі-продажу, побутового прокату, побутового підряду, про надання послуг). На підставі проведеного аналізу розроблено пропозиції щодо вдосконалення додаткових гарантій захисту споживачів у сфері надання послуг.

         Визначено соціально-економічні передумови необхідності впровадження нового механізму захисту прав споживачів. Проаналізовано сучасний стан внутрішнього споживчого ринку, рівні якості та безпеки товарів, а також задоволення основних потреб і захисту прав споживачів. Проаналізовано чинне законодавство споживчої сфери, досліджено інституційну базу механізму захисту прав споживачів в Україні щодо їх відповідності сучасним ринковим умовам та вимогам Європейського Союзу. Обгрунтовано методичні засади формування основних положень концепції національної споживчої політики.

         Визначено категорію "розосереджені контингенти споживачів" і сформульовано її дефініцію. Здійснено класифікацію розосереджених контингентів споживачів, обгрунтовано необхідність виділення категорій: територіально (фізично), сегментаційно та тимчасово розосереджений контингент. Запропоновано та піддано верифікації показник - індекс розосередженості споживачів, виявлено існування оберненої залежності між ними та інтенсивністю споживачів послуг. Здійснено класифікацію послуг залежно від чотирьох ознак (можливості роздрібнення щодо споживачів, необхідності спеціальних умов у місцях реалізації та безпосереднього контакту зі споживачем у процесі створення й одержання ним послуги. Виділено шість категорій послуг з відповідною диференціацією напрямів розвитку. Обгрунтовано доцільність застосування віртуальних бізнес-технологій в обслуговуванні розосереджених контингентів споживачів, запропоновано варіанти віртуального наближення продавців і споживачів послуг, визначено пріоритетні напрями застосування віртуальних засобів здійснення бізнес-процесів залежно від категорій розосереджених контингентів. Удосконалено методичний підхід до оцінки інвестиційної привабливості діяльності з надання послуг розосередженим контингентам споживачів на базі розрахунку індексів інвестиційної привабливості послуг та їх класифікації залежно від співвідношення фактичного та бажаного рівня розосередженості місць їх надання. Розвинуто узагальнення щодо тенденції зміни обсягів реалізації послуг у розрахунку на душу населення у взаємозв'язку з рівнем його розосередженості, специфічними рисами ринкового механізму обслуговування розосереджених контингентів споживачів, урахування яких дає змогу цілеспрямовано формувати стратегію діяльності підприємств сфери послуг, серед клієнтів яких є такі контингенти.

         Дисертація містить в собі теоретичні висновки та пропозиції щодо питань організаційно-правового забезпечення прав споживачів в сфері якості товарів. Обгрунтовується визначення поняття якості товарів як правової категорії, проводиться аналіз законодавства, що регулює правовідносини в досліджуваній сфері, визначається його місце в системі законодавства України. Дається характеристика системи державних органів, що забезпечують захист прав споживачів в сфері якості товарів, функцій, методів та організаційно-правових форм їх діяльності. Приділяється увага правовому регулюванню участі громадськості в забезпеченні захисту прав споживачів в сфері якості товарів, аналізується практика діяльності об'єднань громадян України в цій сфері. В дослідженні висловлені рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства в сфері захисту прав споживачів.

         Установлено цивільну процесуальну форму судового розгляду та вирішення справ про захист прав споживачів. Виявлено особливості розгляду цієї категорії справ, проаналізовано проблеми правозастосовної діяльності та сформульовано конкретні пропозиції щодо вдосконалення цивільного та цивільного процесуального законодавства щодо судового захисту прав споживача. Обгрунтовано доцільність регламентації у Цивільному процесуальному кодексі України порядку розгляду позовів про захист невизначеного кола споживачів. Розроблено класифікацію позовів про їх захист за матеріально-правовими критеріями. Встановлено, що окремі вимоги про захист прав споживачів можуть бути розглянуті за процедурою наказного провабдження. Розкрито суть поняття затягування справи відповідачем у справах про захист прав споживачів і розроблено методику встановлення факту затягування розгляду справи відповідачем, а також фактичного складу відповідальності за затягування розгляду справи. Розроблено методику визначення мети придбання продукції споживачем залежно від призначення продукції.