Здійснено теоретико-методичне обгрунтування процесу формування механізму інноваційного оновлення підприємств, що діють у режимі інноваційного конвеєра. Досліджено особливості становлення виробничої системи нового покоління та механізму інноваційного оновлення підприємств, який враховує формування інтелектуального капіталу в процесі господарської діяльності та використання інтелектуальної власності за умов інноваційного підприємництва. Розглянуто основні етапи процесу перетворення інтелектуальної власності в інноваційний продукт та інноваційну продукцію на підприємствах. Охарактеризовано структуру механізму інноваційного оновлення підприємства. Розглянуто механізм інноваційно-інвестиційного процесу (проектування) впровадження нововведень на підприємстві з урахуванням дії екзогенних й ендогенних факторів зростання та гальмування інноваційного розвитку. Розроблено евристичну модель визначення рівня розвитку виробничого, інноваційного й науково-технічного потенціалу. Проаналізовано сучасний стан і визначено основні тенеденції розвитку інноваційних процесів на підприємствах сільськогосподарського машинобудування. Охарактеризовано стан їх патентно-ліцензійного забезпечення й узагальнено міжнародний досвід у сфері інноваційної діяльності підприємств. Запропоновано нові підходи й алгоритм визначення результативності механізму інноваційного оновлення підприємств, охарактеризовано його конструктивні елементи. Розроблено класифікацію нововведень на інноваційному підприємстві.

         Обгрунтовано нову цілісну наукову концепцію інноваційного розвитку великої компанії на базі впровадження до корпоративного менеджменту організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку, адекватного економіці інноваційного типу. Розроблено структуру стратегій основних складових програмно-цільових блоків організаційно-економічного механізму, які визначають ланки інноваційного ланцюга "дослідження - розробка - виробництво - ринок". Розроблено концептуальні засади аналізу інноваційних процесів і методичні підходи щодо оцінки інноваційних процесів і методичні підходи - інноваційної діяльності великої компанії.

         Розроблено комплекс економіко-математичних моделей інноваційного розвитку аграрного виробництва. Запропоновано інтеграційні мережі структури поширення інноваційних технологій, видів продукції та методів управління на засадах диверсифікації та конкуренції. Створено моделі формування та функціонування інноваційних систем оновлення аграрних кластерів. Розроблено моделі з метою вдосконалення механізмів фінансового забезпечення діяльності донорів і акцепторів аграрних інновацій. Формалізовано процедури реінжинірингу бізнес-процесів інноваційної модернізації аграрних кластерів і розвитку їх трудових ресурсів. Запропоновано моделі екологізації інноваційного оновлення аграрного виробництва за умов природної та ринкової невизначеності.

         Теоретично обгрунтовано суть інноваційної моделі та вперше запропоновано авторське визначення фінансово-кредитного механізму інноваційного розвитку економіки як сукупності методів і форм, інструментів і важелів з відповідним регулюванням і забезпеченням їх впливу на інноваційний розвиток усіх сфер національної економіки. Визначено роль, завдання та цілі держави щодо відповідності її економічної та бюджетної політики рівню розвитку економічної системи, моделі інноваційного розвитку та інноваційної стратегії, а також доцільність її участі у підтримці та стимулюванні інноваційної сфери. З'ясовано економічну роль підприємництва за умов переходу економіки на інноваційний тип розвитку та визначено напрямки застосування фінансово-кредитних інструментів для його державного регулювання. На підставі аналізу інноваційних процесів в Україні обгрунтовано необхідність формування фінансово-інноваційної моделі структурної перебудови економіки та прискорення темпів збільшення фінансових ресурсів, технологій та інноваційної інфраструктури, а також доведено, що відсутність інноваційної структурної перебудови навіть за умов економічного зростання генеруватиме залежну національну економіку. Вперше визначено передумови, переваги, недоліки та перспективи функціонування реструктуризації національної економіки, встановлено доцільність зміни мотивації банків з метою стимулювання середньо- та довготермінового кредитування інноваційних проектів. Аргументовано необхідність подальшого підвищення рівня інтелектуального потенціалу держави - передумови можливостей її інноваційного розвитку. На підставі аналізу соціологічних обстежень виявлено вплив на розвиток інноваційного підприємництва коштів державного бюджету, податків, кредитів, амортизаційної політики, економічної безпеки та віртуальної економіки, а також запропоновано шляхи посилення даного впливу через відповідні фінансово-економічні важелі у системі фінансово-кредитного механізму. Розкрито суть зазначеного механізму економічної інтеграції України у світове господарство. Виявлено тенденції та шляхи її залучення до світового поділу праці за умов глобалізації, проаналізовано потоки вітчизняного фінансового капіталу та обгрунтовано фінансово-кредитні важелі стимулювання зовнішньоторговельної діяльності українських підприємств, а також напрями та методи використання відповідних форм міжнародної фінансово-кредитної підтримки малих і середніх підприємств як важливих передумов для забезпечення економічного зростання. Розроблено комплекс важелів та інструментів фінансово-кредитного механізму регулювання грошового обігу, фінансування, інвестування та кредитування інноваційного підприємництва в Україні з метою забезпечення сталого економічного зростання, підтримки високого рівня зайнятості населення та поступового підвищення добробуту всіх громадян держави.

         Розроблено теоретико-методологічні положення, методичні та практичні питання формування механізму управління державною власністю в Україні. Розкрито суть й обгрунтовано особливості управління державною власністю та його концептуальні засади на сучасному етапі розвитку національної економіки. Розглянуто питання щодо відносин власності за умов трансформації економічної системи, державної власності як об'єкта управління, моделі управління державною власністю, що застосовуються у світовій практиці. Визначено структуру і зміст елементів механізму такого управління за умов перехідної економіки, а також напрями його вдосконалення з урахуванням особливостей соціально-економічного розвитку національної економіки. Запропоновано комплексні підходи до управління державною власністю. Обгрунтовано доцільність коригування конфігурації органів приватизації й управління державним майном. Розроблено комплекс організаційно-економічних заходів і пропозицій правового забезпечення щодо вдосконалення процесів використання державної власності.

         Досліджено сучасні проблеми інноваційного розвитку за умов модернізаційного проекту української економіки та суспільства на етапі постреформаційних перетворень. Інноваційний розвиток розглянуто як складну систему та пріоритетний напрямок соціально-економічного розвитку України з метою пошуку шляхів забезпечення стабільного економічного росту в довгостроковій перспективі у посткризовий період використання ресурсів і потужностей відновлювального зростання. Проведено системний аналіз проблем фінансового забезпечення інноваційного розвитку на основі органічного поєднання процесів формування фінансових ресурсів і нагромадження фінансового потенціалу даного розвитку. Оцінено стан і структуру системи фінансового забезпечення інноваційного розвитку, проаналізовано досвід формування власних джерел суб'єктів господарювання, особливості та тенденції використання залучених і позичкових фінансових ресурсів.

         Розроблено механізм узгодження інтересів транснаціональних корпорацій (ТНК) зі стратегічними пріоритетами національної економіки. Проаналізовано вплив різних стратегій на національну економіку, а також визначальні особливості сутності поняття транснаціональної корпорації. Досліджено еволюцію ТНК і процес формування ними геокорпоративних структур сучасної світової економіки. Виявлено основні особливості та впливи стратегій завоювання ринків, які застосовуються ТНК. Запропоновано схеми та критерії вибору оптимальної стратегії, проаналізовано діяльність іноземних ТНК на ринку України. Обгрунтовано можливості транснаціоналізації провідних українських підприємств, викладено схему їх державної підтримки.

         Досліджується поєднання вимог, що динамічно змінюються, до рівня освіти з соціальними стандартами й економічними можливостями країни в інноваційному механізмі акредитації. Зважаючи на те, що розвиток освіти як специфічного об'єкту управління поєднує в собі інтереси держави, замовника на кваліфікованого працівника, навчального закладу, суспільства, виявляються джерела коштів на проведення акредитації та характер і форми стимулювання підвищення рівня та якості освіти. Розроблено організаційно-економічну структуру, механізм акредитації інноваційного типу. Запропоновано авторську методику рейтингової оцінки освітньої діяльності, що є універсальною для навчальних закладів різних типів і стимулюючою їх до підвищення рівня та статусу.

         Досліджено теоретико-методологічні та практичні аспекти розвитку інноваційної діяльності у контексті забезпечення конкурентних переваг національних економік. Розглянуто теоретичні засади інноваційного процесу та з'ясовано роль національних інноваційних систем у забезпеченні високої конкурентоспроможності державної економіки. Визначено сутність, детермінанти та показники інноваційної спроможності різних країн. Досліджено механізм формування конкурентних переваг високорозвинених країн на основі інноваційної моделі економічного розвитку. Здійснено комплексне дослідження фінансово-кредитних, організаційних та інституційних механізмів регулювання інноваційного процесу. Наведено оцінку рівня інноваційної спроможності вітчизняної економіки, розглянуто основні проблеми та диспропорції національної інноваційної системи. Розроблено рекомендації щодо удосконалення вітчизняної інноваційної стратегії та механізму державного впливу на підвищення інноваційної спроможності економіки України.