Досліджено історію становлення державної служби міліції громадської безпеки, визначено особливості та відмінні риси персоналу даної організації. Визначено зміст поняття адміністративної діяльності персоналу міліції громадської безпеки як цілеспрямовану, організуючу виконавчу та розпорядчу діяльність, урегульовану нормами адміністративного права, яка полягає в безпосередньому, повсякденному, практичному здійсненні її працівниками завдань і функцій держави щодо забезпечення громадської безпеки, охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю на визначеному об'єкті або у громадському місці. Розглянуто правові та неправові (організаційні) форми адміністративної діяльності персоналу міліції громадської безпеки. Встановлено, що серед правових форм найбільш чисельну групу складають акти управління, класифікацію яких здійснено за такими критеріями: сфера застосування, юридичні властивості, форми видання, назва. Серед методів адміністративної діяльності перевагу надано методу переконання. Виділено юридичні гарантії законності в адміністративній діяльності персоналу міліції громадської безпеки: правові умови та засоби, організаційно-правові заходи.

         Досліджено процесуально-правові засади участі іноземних громадян у кримінальному судочинстві України. Обгрунтовано необхідність теоретичного осмислення проблем реаліазції норм кримінально-процесуального законодавства у зв'язку з провадженням у кримінальних справах за участю іноземних громадян у кримінальному судочинстві України. Досліджено питання, пов'язані з правовою регламентацією участі іноземних громадян у кримінальному процесі України. Обгрунтовано пропозиції щодо усунення недоліків кримінально-процесуального законодавства України, забезпечення взаємообумовленості та гармонізації кримінально-процесуального законодавства України з нормами міжнародного права. Визначено особливості провадження у кримінальних справах за участю іноземних громадян у процесі здійснення кримінального судочинства в Україні. Розглянуто юридичні питання щодо статусу та нормативно-правового забезпечення прав і законних інтересів іноземних громадян у кримінальному судочинстві України. Наведено пропозиції щодо удосконалення провадження у кримінальних справах за участю іноземних громадян. Проаналізовано правові документи та практику міжнародного співробітництва у сфері боротьби зі злочинністю, зокрема, в кримінальних справах за участю іноземців.

         Дисертацію присвячено організаційно-правовим засадам діяльності податкової міліції в Україні. Проаналізовано проблеми правового регулювання діяльності податкової міліції, визначено її правовий статус. Досліджено питання організаційно-штатної побудови. Охарактеризовано повноваження податкової міліції, визначено недоліки їх правового регулювання. Сформульовано пропозиції щодо оптимізації чинного законодавства та його практичного застосування.

         Проаналізовано організаційно-правові засади діяльності Національної поліції Ізраїлю та можливості використання її досвіду як складової частини Міністерства внутрішньої безпеки Ізраїлю у разі реформування органів внутрішніх справ України та міліції зокрема. Досліджено нормативно-правову базу, мету, завдання, функції поліції. З'ясовано організаційно-правові засади кадрової політики, взаємовідносини з іншими державними органами, громадськими організаціями та населенням. На підставі вивчення досвіду Національної поліції Ізраїлю як складової частини Міністерства внутрішньої безпеки Ізраїлю запропоновано певні шляхи реформування МВС та міліції України.

         Проаналізовано теоретичні та практичні проблеми правового регулювання статусу обізнаних осіб у кримінальному судочинстві та їх правовідносин з дізнавачем і слідчим. Уточнено визначення поняття обізнаних осіб, наведено класифікацію їх типів у кримінальному судочинстві. Обгрунтовано тезу про допоміжну функцію (сприяння органам дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду у встановленні обставин справи) обізнаних осіб у кримінальному процесі. Визначено структуру та запропоновано нормативну модель кримінально-процесуального статусу обізнаних осіб (експерта, спеціаліста), який включає: процесуальні права та їх гарантії, процесуальні обов'язки та ретроспективну відповідальність за їх невиконання. Досліджено правовідносини дізнавача та слідчого з обізнаними особами під час перевірки заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини та події, а також у процесі досудового розслідування. Наведено пропозиції щодо удосконалення КПК та інших нормативно-правових актів України, спрямованих на підвищення ефективності взаємодії дізнавача та слідчого з обізнаними особами.

         Досліджено організаційно-правові засади діяльності органів державного управління у галузі ветеринарної медицини (підрозділів ветеринарної міліції) з проведення карантинних заходів і здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за виконанням фізичними та юридичними особами вимог законодавства України про ветеринарну медицину. Розглянуто чинне законодавство та практику правового регулювання діяльності підрозділів ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів і реалізації їх адміністративних, зокрема, юрисдикційних повноважень. На підставі аналізу нормативної регламентації компетенції державних інспекторів ветеринарної медицини визначено основні тенденції регулювання правовідносин, що виникають у процесі здійснення ними державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за виконанням ветеринарно-санітарних заходів. Розглянуто правопорушення у галузі ветеринарної медицини та засоби ліквідації сплахів карантинних захворювань тварин. На підставі дослідження законодавства ЄС і практики його застосування обгрунтовано науково-практичні рекомендації щодо удосконалення правового регулювання діяльності підрозділів ветеринарної міліції з проведення карантинних заходів шляхом розробки нових і внесення змін до чинних нормативно-правових актів. Наведено характеристику інституту адміністративно-правової відповідальності за вчинення правопорушень у галузі ветеринарної медицини.

         Досліджено юридичну природу, суть та перспективи місцевого самоврядування в Україні, проблеми реалізації функції охорони громадського порядку відповідними органами. Проаналізовано досвід інших держав щодо здійснення зазначеної функції муніципальною (місцевою) поліцією та можливості його використання в Україні. Значну увагу приділено вивченню пріоритетних й оптимальних моделей місцевих органів, а також організаційної та правової основи діяльності місцевої міліції й організації проходження служби в її підрозділах. Досліджено основні форми та методи діяльності даних підрозділів щодо охорони громадського порядку. Проаналізовано засади взаємодії підрозділів місцевої міліції з населенням, державними органами та органами місцевого самоврядування щодо зазначеної проблеми та основних засобів забезпечення законності в діяльності даних підрозділів. Запропоновано основні напрямки удосконалення чинного законодавства щодо організаційно-правових засад діяльності підрозділів місцевої міліції з охорони громадського порядку.

         Висвітлено порядок участі свідків і потерпілих у кримінальному судочинстві. Проаналізовано відповідність чинного кримінально-процесуального законодавства України у сфері захисту свідків і потерпілих міжнародно-правовим нормам. На підставі аналізу наукової літератури, чинного в Україні законодавства та законодавства інших країн розкрито особливості вживання термінів "захист" і "безпека", проведено їх розмежування. Досліджено інститут забезпечення безпеки свідків і потерпілих у кримінальному процесі України. Сформульовано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до Закону України " про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" від 23 грудня 1992 р. та Кримінально-процесуального кодексу України.

         Вивчено актуальні правові, теоретичні та практичні проблеми використання документів як процесуальних джерел доказів у кримінальному судочинстві. Розглянуто історію розвитку та становлення поняття "документ" у кримінальному судочинстві. Досліджено характеристику документів як процесуальних джерел доказів, їх відмінність від документів речових доказів і протоколів слідчих і судових дій. Наведено класифікацію документів. Проаналізовано способи й особливості збирання, перевірки й оцінювання документів як процесуальних джерел доказів. Узагальнено законодавче врегулювання, використання у процесі доказування документів як джерел доказів. Розглянуто шляхи покращання слідчої та судової практики та вдосконалення чинного законодавства.