Запропоновано визначення законодавчого процесу та проведено його відмежування від споріднених понять (законотворчий процес, законодавча діяльність). Удосконалено класифікацію принципів даного процесу, наведено перелік і розкрито зміст спеціальних принципів (стабільності законодавства, законності законодавчого процесу, його доступності, наукової обгрунтованості, плановості, системності та прогнозованості, ефективності та послідовності, надійності, професійності учасників). Розкрито зміст критеріїв оцінки законодавства щодо його відповідності Конституції України та діючому праву, конституційним принципам і вимогам правової держави, принципам формування інститутів права, міжнародним договорам України та принципу мінімальної достатності права. На основі порівняльно-правового аналізу та вітчизняного досвіду сформульовано рекомендації щодо раціоналізації процесу розробки законопроектів на всіх його етапах.

         Проведено комплексний історико-правовий аналіз становлення та розвитку законодавчого процесу й елементів законодавчої техніки у період Центральної Ради, Гетьманату П.Скоропадського та Директорії. Запропоновано визначення терміна "законодавчий процес". Висвітлено особливості здійснення та тенденції розвитку законодавчої процедури, зв'язки між законодавством, правила підготовки проектів законодавчих актів. Визначено характерні спільні риси законотворення для всіх досліджених державних утворень. Значну увагу приділено питанням запровадження української мови у нормотворчість, а також роботи стосовно систематизації законодавства 1917 - 1920 рр. Зроблено висновок, що характерною рисою законодавчого процесу у трьох державах, що існували на території України у 1917 - 1920 рр., була його наступність, а також постійний розвиток й удосконалення. Зазначено, що кожне нове державне утворення у межах запровадженої форми державної влади сприймало здобутки попереднього. Водночас залежність від форми державної влади, від політики, яку проводило нове державне утворення, гальмувало втілення у життя прогресивних ідей, їх розвиток, підвищення якісних характеристик законодавчого процесу, законодавчих механізмів у досліджений період та нормативно-правових актів.

Вступ 3
1. Болонський процес 4
2. Вища освіта в Україні 5
Література 11

Державотворчий процес в Україні 1991 - 2004 років (на матеріалах періодики Заходу): Автореф. дис... д-ра іст. наук: 07.00.01 [Електронний ресурс] / Р.А. Офіцинський; Ужгород. нац. ун-т. — Ужгород, 2006. — 36 с. — укp.
Здійснено комплексний теоретичний і фактологічний аналіз політичних перетворень в Україні відповідно до вимог західної цивілізації. Для вивчення історичних процесів незалежної України (1991 - 2004) запропоновано "європейську парадигму". Даний період поділено на два етапи, а саме: прийняття Конституції 28 червня 1996 р. і помаранчева революція (листопад - грудень 2004 р.). Установлено, що політичні зміни у незалежній Україні є органічною частиною постсоціалістичної модернізації суспільства та корегуються інформаційними, дипломатичними й економічними інструментами розвинутих країн. Обговорено "вестернізаційний стандарт" у межах однієї цивілізації. Розглянуто питання щодо утворення Державною владою України академічного Інституту Європи, а також запровадження на історичних факультетах нормативного курсу "Історія незалежної України".

         Комплексно досліджено процес доказування у кримінальних справах про фіктивне підприємництво та пов'язані з ним злочини в Україні. Показано необхідність теоретичного вивчення проблем реалізації елементів процесу доказування під час розслідування фіктивного підприємництва, зокрема, у разі спрощеного порядку. Досліджено питання щодо правової регламентації доказових категорій у кримінальному процесі України. Визначено особливості доказування під час розслідування фіктивного підпримництва та пов'язаних з ним злочинів в Україні. Наведено пропозиції та рекомендації, а також обгрунтовано положення з метою вдосконалення провадження у кримінальних справах про фіктивне підприємництво.

         Проведено комплексне дослідження історичного процесу формування та розвитку державної молодіжної політики в незалежній Україні в кінці XX - на початку XXI ст. Визначено основні напрями й особливості процесу створення молодіжного законодавства незалежної України, проаналізовано діяльність владних структур щодо розробки та прийняття комплексних і цільових державних програм. Розглянуто історію створення та реорганізації центральних органів виконавчої влади, парламентських комітетів з питань молоді, координаційних рад у сфері ювенальної політики. Досліджено процес формування мережі державних молодіжних закладів, установ та організацій. Розглянуто форми та методи підтримки молодих громадян та молодіжних об'єднань, запроваджені в Україні у 1991 - 2004 рр. Проаналізовано сучасний стан державної молодіжної політики в Україні, обгрунтовано рекомендації щодо її подальшого удосконалення.

Вступ 3
1. Поняття та сутність бюджетних відносин і бюджетного процесу 4
1.1 Соціально - економічна сутність і роль державного бюджету 4
1.2 Бюджетний устрій і бюджетний процес в країнах ринкової економіки 6
2. Стадії бюджетного процесу в Україні та їх характеристика 10
2.1 Складання, розгляд та затвердження проекту бюджету 10
2.2 Виконання бюджету 13
2.3 Звіт про виконання бюджету 15
3. Особливості бюджетного процесу в 2002-2003 рр. 17
3.1 Хроніка бюджетного процесу 2002 року 17
3.2 Проблеми та перспективи бюджетного процесу 2003 року 20
Висновки 35
Література 37

Вступ 3
1. Поняття та сутність бюджетних відносин і бюджетного процесу 4
1.1 Соціально - економічна сутність і роль державного бюджету 4
1.2 Бюджетний устрій і бюджетний процес в країнах ринкової економіки 6
2. Стадії бюджетного процесу в Україні та їх характеристика 10
2.1 Складання, розгляд та затвердження проекту бюджету 10
2.2 Виконання бюджету 13
2.3 Звіт про виконання бюджету 15
3. Особливості бюджетного процесу в 2002-2003 рр. 17
3.1 Хроніка бюджетного процесу 2002 року 17
3.2 Проблеми та перспективи бюджетного процесу 2003 року 20
Висновки 35
Література 37

         Проаналізовано особливості та закономірності конституційного конфлікту як явища і процес політико-правової реальності сучасного державотворення в Україні. Розв'язано задачу розвитку цілісної концепції конституційного конфлікту на підставі синтезу всіх аспектів даної проблеми у конституційно-правовому вимірі. Визначено перспективи перетворення галузі конституційного права з системи норм, що закріплює статуси суб'єктів конституційної взаємодії, на ефективний регулятор конституційно-правових відносин конфронтаційного характеру.