Розглянуто загальні питання кримінально-правової юрисдикції держави. Наведено визначення поняття "кримінально-правова юрисдикція України", показано його відмінність від понять "дія кримінального закону" та "чинність кримінального закону". Наведено класифікацію кримінально-правової юрисдикції України, критеріями якої визначено місце вчинення злочину, громадянство злочинця, вид (категорія) вчиненого злочину. Розвинуто положення про види принципів кримінально-правової юрисдикції України щодо злочинів, вчинених за її межами, зокрема закріплених чинним кримінальним законом (принципу громадянства, міжнародних договорів, захисту). Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення відповідних положень чинного кримінального законодавства України та практики його застосування.

         Проведено історико-правовий аналіз законодавства про кримінальну відповідальність за незаконну порубку лісу. Розглянуто обставини, що виключають даний злочин, досліджено об'єктивні та суб'єктивні ознаки складу злочину, а також питання його розмежування з суміжними складами правопорушень та звільнення від кримінальної відповідальності. Наведено рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства, запропоновано нову редакцію ст. 246 КК України.

         Досліджено проблеми кримінально-правової характеристики умисних вбивств за пом'якшуючих обставин з урахуванням вітчизняного та зарубіжного (Російська Федерація) досвіду. Визначено об'єктивні та суб'єктивні ознаки умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання, умисного вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини, умисного вбивства у випадку перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця. У кримінально-правовому аспекті розглянуто поняття "фізіологічні пологи", "під час пологів", "відразу після пологів", "сильне душевне хвилювання", "афект", "емоції", "протизаконне насильство", "систематичне знущання", "тяжка образа", "суспільно небезпечне посягання", "безпосередньо після вчинення злочину". Розкрито зміст терміну "вбивство" та термінологічного звороту "початок кримінально-правової охорони життя людини". Запропоновано практичні рекомендації щодо правильного застосування статей 116, 117, 118 Кримінального кодексу України, висловлено пропозиції щодо їх удосконалення.

ВСТУП 3
Розділ 1. Становлення та розвиток кримінально-виконавчого законодавства України 8
1.1. Загальна характеристика періодів становлення та розвитку кримінально-виконавчої системи і законодавства України 8
1.2. Кримінально-виконавча система карального (допенітенціарного) періоду 12
1.3. Кримінально-виконавча система і законодавство філантропічного періоду 18
1.4. Кримінально-виконавча система і законодавство політичного періоду 24
Розділ 2. Правове регулювання діяльності системи установ та органів, що виконують кримінальні покарання 36
2.1.Призначення та види установ і органів виконання покарань 36
2.2.Принципи організації та діяльності установ виконання покарання 44
2.3.Державний департамент України з питань виконання покарань 48
Розділ 3. Правовий статус засуджених в Україні 55
3.1.Загальна характеристика правового статусу осіб, які відбувають покарання 55
3.2.Зміст правового статусу засуджених 62
3.3.Законодавче закріплення правового статусу засуджених в законодавстві України 69
3.4. Права, законні інтереси та обов’язки засуджених до позбавлення волі 72
Розділ 4. Міжнародне співробітництво з пенітенціарних проблем і виконання покарань у зарубіжних країнах та досвід його застосування в кримінально-виконавчому праві України. 81
4.1. Міжнародне співробітництво з проблем виконання покарань 81
4.2. Імплементація міжнародних стандартів з прав і свобод засуджених у національне законодавство України 90
4.3. Вплив мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями на формування вітчизняного кримінально-виконавчого законодавства 101
ВИСНОВКИ 106
СПИСОК ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ 111

         Проведено комплексне дослідження проблем кримінальної відповідальності за злочини проти виборчих прав громадян України. Визначено ступінь і характер суспільної небезпеки даного виду посягань. Розглянуто питання, пов'язані з удосконаленням норм, які передбачають відповідальність за злочини проти виборчих прав. Здійснено юридичний аналіз ознак складів злочину даного виду правопорушень. Розкрито зміст виборчих правовідносин, які виникають на всіх стадіях виборчого процесу під час реалізації громадянами України своїх виборчих прав. Досліджено механізм спричинення шкоди виборчим правовідносинам в цілому та їх окремим елементам. Наведено конкретні пропозиції щодо удосконалення відповідних норм Кримінального кодексу України та механізму кримінально-правової охорони виборчих прав громадян.

         Здійснено комплексний юридичний аналіз об'єктивних і суб'єктивних ознак складів злочину, передбаченого ст. 271 Кримінального кодексу України. Розглянуто основні підходи до нормативного закріплення даних юридичних ознак у чинному національному кримінальному законодавстві та законодавстві окремих зарубіжних країн. Досліджено специфічний кримінально-правовий зміст порушення вимог законодавства про охорону праці та його співвідношення з іншими злочинами. Запропоновано визначення об'єкта цього злочину. На підставі результатів дослідження розроблено пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства України та практики його застосування.

         Викладено наукові засади кримінально-правової політики як складової частини та системотвірного елемента загальної політики Української держави у сфері боротьби зі злочинністю. Розкрито суть понять та проаналізовано зміст, джерела, типи та принципи кримінально-правової політики, а також її місце серед інших складових політики у сфері боротьби зі злочинністю. Висвітлено історію формування кримінально-правової політики на різних етапах національного державотворення. Розглянуто взаємозв'язок і взаємовплив кримінально-правової політики з іншими елементами політики у сфері боротьби зі злочинністю, а саме: кримінально-процесуальною, кримінально-виконавчою та кримінологічною (порофілактичною) політикою. Досліджено питання реалізації кримінально-правової політики шляхом застосування кримінального права. Проаналізовано проблеми її ефективності, а також основні напрямки криміналізації діянь і проблемні питання, взаємопов'язані з розвитком норм та інститутів Загальної частини кримінального кодексу України.

         Висвітлено комплекс проблем стосовно кримінальної відповідальності за примушування до виконання (невиконання) цивільно-правових зобов'язань. На підставі аналізу вітчизняного та зарубіжного законодавства обгрунтовано тезу про виправданість доповнення кримінального законодавства України від 20 листопада 1996 р. новим складом злочину - примушування до виконання (невиконання) цивільно-правових зобов'язань. Досліджено особливості законодавчої конструкції цього складу злочину, проаналізовано його елементи та ознаки. Наведено певні рекомендації щодо удосконалення ч. 1 ст. 355 КК. Проаналізовано кваліфікований та особливо кваліфікований склади цього злочину. Наведено пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства та кримінально-правової оцінки скоєного. Здійснено аналіз співвідношення примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань з суміжними складами злочинів, а саме: з вимаганням (ст. 189 КК), протидією законній господарській діяльності (ст. 206 КК) і самоправством (ст. 356 КК).

         Досліджено актуальні проблеми кримінально-правової та кримінологічної характеристики фальшивомонетництва. Розглянуто склад, об'єктивні й суб'єктивні ознаки злочину, предбаченого ст. 199 КК України. Визначено рівень і динаміку розвитку фальшивомонетництва, наведено характеристику особистості фальшивомонетника, запропоновано основі заходи кримінологічного запобігання даного виду злочинності. Наведено результати історико-правового дослідження розвитку законодавства про встановлення відповідальності за підроблення грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотареї. Здійснено порівняльно-правовий аналіз кримінального законодавства зарубіжних країн, в якому передбачено відповідальність за фальшивомонетництво. Обгрунтовано рекомендації щодо удосконалення ст. 199, 224 КК України.