.2. Право на раціоналізаторську пропозицію.
а) ознаки і поняття раціоналізаторської пропозиції.
б) захист в українському законодавстві.
2.3. Право на селекційні досягнення.
а) правова охорона об'єкту
б) права та обов'язки авторів
2.4. НТІ як об'єкт промислової власності.
а) зміст права на НТІ
б) значення та видів НТІ
в) право на нерозкриту інформацію
Висновок.

         Визначено зміст поняття дихотомії права, розглянуто його особливості, проаналізовано історичні та теоретичні чинники існування розподілу права на приватне та публічне. Показано обумовленість відносної самостійності публічної та приватної підсистем права об'єктивними чинниками історичного розвитку правового регулювання. Досліджено прояви дихотомії права, починаючи з античних часів, у процесі історичного формування романо-германської правової системи, зокрема в рецепції римського права Європою. Визначено специфіку публічного та приватного права, встановлено їх цінність для побудови системи права. З'ясовано особливості прояву дихотомії права на стадії формування права та в структурі чинного позитивного права як результату правотворчості шляхом розгляду типології теорій розмежування публічного та приватного права. Критично проаналізовано спробу заперечення існування дихотомії права та запропоновано критерії разподілу права на публічне та приватне. Розглянуто різні наукові погляди на дихотомію права, зокрема нігілістичні. Окреслено вирішальну роль методу правового регулювання як чинника у розмежуванні права на публічне та приватне. Обгрунтовано висновок, що явище дихотомії права, яке в основному характеризує системи права романо-германської правової сім'ї, присутнє і в іншших системах права, зокрема країнах загального та мусульманського права. Доведено, що публічне та приватне право є взаємопов'язаними та взаємопроникаючими системами. Показано однаково важливий вплив двох підсистем права для визначення статусу суб'єктів права, з'ясування рівня форм і методів забезпеченості публічних та приватних інтересів і прав людини та громадянина.

         Досліджено особливості фінансового права як галузі права та навчальної дисципліни. Цілісно розроблено питання щодо предмету та методу фінансово-правового регулювання. Запропоновано положення, що поділ фінансового права на загальну та особливу частини властивий фінансовому праву як навчальній дисципліні. Показано, що фінансово-правові норми утворюють фінансове право як галузь не безпосередньо, а через фінансово-правові інститути, головною функцією кожного з них є забезпечення цілісного, відносно закінченого регулювання у межах певного виду або всього роду фінансових відносин. Проаналізовано суть і правову природу фінансового права як галузі законодавства, його структуру та співвідношення систем фінансового права та фінансового законодавства. Обгрунтовано практичні рекомендації щодо їх вдосконалення. Докладно розглянуто теоретичні засади науки фінансового права, яка визначається фінансовим правом України як галузі права та відбиває закономірності її розвитку.

Вступ 4
Розділ 1. Поняття права приватної власності 7
1.1. Поняття права власності 7
1.2. Сутність права приватної власності фізичної особи 9
1.3. Історичні витоки права приватної власності фізичної особи 19
Висновки до 1 розділу 22
Розділ 2. Характеристика інститутів права приватної власності в основних правових системах світу 25
2.1. Право приватної власності в римському праві 25
2.2. Право приватної власності фізичної особи в країнах романо-германської правової сім‘ї 39
2.3. Право приватної власності фізичної особи в країнах англо-американської правової сім‘ї 48
Висновки до 2 розділу 58
Розділ 3. Право приватної власності фізичної особи в цивільному праві України 60
3.1. Загальна характеристика права приватної власності фізичної особи за законодавством України 60
3.2. Проблеми реалізації та захисту права приватної власності фізичної особи в Україні 68
Висновки до 3 розділу 81
Висновки по роботі 84
Перелік посилань 89
Список використаних джерел 92

         Відзначено, що концепт військового права грунтується на інституціональній і функціональній характеристиці системи українського права та її компонентів, головним з яких є галузь права. Проаналізовано види галузей права та визначено їх приватно-публічну та матеріально-процесуальну природу. Обгрунтовано висновок про правовий режим як формувальну основу сутнісних ознак галузей права як доктринальну категорію, яка визначає інституціонально-функціональну природу правової матерії, змістовно поєднує предмет, метод і мету правового регулювання, виконує визначальну роль у побудові системи праць у правовстановленні та правореалізації. Мету правового регулювання запропоновано розглядати як обов'язковий елемент правового режиму. Відзначено, що військове право має власну систему юридичних джерел, формується як комплексна галузь права за рахунок особливостей правового режиму та зазнає у цьому постійного впливу публічних галузей права.

         Розкрито суть понять "права людини на життя", "права людини на піддання життя ризику", "еутаназії", а також "самопожертва". Обгрунтовано положення, що цивільно-правовий зміст права людини на життя охоплює право на відмову від життя активною поведінкою людини (самопожертву), право на піддання свого життя ризику, право на участь у медичному, науковому та іншому досліді чи експерименті, право надати інструкції на випадок хвороби чи перебування у стані, коли людина не буде здатна висловити свою волю щодо підтримання свого життя, право на захист свого життя та життя інших людей від протиправних посягань. Установлено, що самозахист права людини на життя є правомірним незалежно від обраного засобу, за умови дотримання загальних засад захисту цивільних прав. Наведено рекомендації щодо оптимізації законодавчого забезпечення в Україні права людини на життя.

Вступ.
1. Поняття, суть і ознаки системи нормативного регулювання.
2. Право в системі соціальних норм:
2.1. Співвідношення норм права і норм моралі;
2.2. Корпоративні норми їх особливості і значення;
2.3. Система норм права і звичаїв;
2.4. Право і релігійні норм.
3. Соціальна цінність і функції права.
Висновок.
Література.

         Досліджено вплив доктрини римського права на юридичну науку та право країн романо-германської правової сім'ї України, а також виникнення, розвиток і функціонування римського права, його джерела, систему, структуру. Опрацьовано та проаналізовано наукові праці, першоджерела й інші нормативно-правові акти. Вивчено історіографію та методологію досліджень римського права, починаючи з часів Юстиніана до сьогодення. Установлено, що методологічний інструментарій сучасної романістичної науки характеризується поліваріантністю. За специфікою змістового навантаження його виокремлено за двома спрямуваннями, якими є методи науково-теоретичного пізнання та методи, які використовуються у площині пошуку потенціальних перспектив практичного застосування окремих норм та інститутів римського права. Вивчено та досліджено проблеми започаткування римським правом системи та структури права країн романо-германської правової сім'ї, рецепції римського права. Визначено його роль у процесі формування джерел права держав континентальної Європи. Значну увагу приділено дослідженню римського права як історичного джерела формування правової доктрини у країнах романо-германської правової сім'ї та України. Сформульовано положення науково-теоретичного характеру. Доведено, що практичне використання римського приватного права можливе засобом удосконалення чинного цивільного законодавства шляхом внесення запропонованих на базі Кодифікації Юстиніана змін до Цивільного кодексу України.

         Проведено комплексний аналіз теоретичних та історико-правових аспектів передумов, джерел та перебігу формування європейського права взагалі й у галузі оподаткування зокрема. Обгрунтовано тезу про те, що процес формування та сучасний стан європейського права у галузі оподаткування відображають дію принципу наступності права. Висвітлено концепцію, зміст норм і характер джерел права. Розкрито зміст Європейського права та Європейського інтеграційного податкового права, зокрема, встановлено їх характерні ознаки та структуру. Досліджено особливості джерел європейського права у галузі оподаткування, наведено їх класифікацію, розглянуто зміст та процес формування та вдосконалення кожного з даних джерел.