Проаналізовано теоретико-методологічні засади державної виконавчої влади на територіальному рівні, обгрунтовано шляхи удосконалення механізмів взаємодії місцевих державних адміністрацій і територіальних підрозділів центральних органів виконавчаої влади в Україні. Встановлено характерні ознаки, притаманні державній виконавчій владі на територіальному рівні, зокрема розкрито її дуалістичний характер, а також визначено такі принципи управлінського менеджменту, як розподіл функцій та спеціалізація, департаменталізація та кооперація, диференціація й інтеграція. Розкрито специфіку діяльності органів виконавчої влади зі спеціальним статусом, які відповідно до Конституції України та чинного законодавства мають особливі завдання та повноваження. Обгрунтовано підхід щодо побудови моделі державної виконавчої влади на територіальному рівні на засадах субсидіарності, деконцентрації та поглиблення реординаційних зв'язків між суб'єктами й об'єктами управління.

         Досліджено діяльність органів державної влади з професійного удосконалення та кар'єрного розвитку державних службовців у країнах світу та в Україні. Розглянуто типово-загальну системну організацію даного виду діяльності, визначено її компоненти та будову, обгрунтовано основні напрямки удосконалення. Встановлено ключову роль та характеристики професійного навчання, виявлено типові недоліки оцінки державних службовців й обгрунтовано доцільність застосування відповідних доробків сфер освіти та охорони здоров'я. Визначено склад і структуру компетентності персоналу державної служби, наведено класифікацію кадрових резервів, форм професійної мотивації кадрів. Здіснено науково-експертну оцінку стану професійного розвитку державних службовців, запропоновано концепцію модернізації відповідної діяльності в Україні.

         Розкрито правовий статус органів виконавчої влади Української Держави 1918 р. і удосконалено їх класифікацію. Зроблено висновок, що міністерство Української Держави 1918 р. мало статус головного (провідного) органу виконавчої влади. Зазначено, що міністерство включало центральні та урядові органи виконавчої влади. Детально розглянуто процес формування та розвитку чотирнадцяти міністерств. Визначено їх завдання та повноваження. Проаналізовано штатно-посадові розписи та горизонтально-вертикальні відносини міністерств, департаментів, головних управлінь тощо. В системі виконавчої влади визначено місце Державної канцелярії, Державного контролю та головновповноваженого з управління та ліквідації інституцій та організацій військового часу Української Держави як центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом. Розроблено форми, етапи та підходи стосовно становлення вищих і центральних органів виконавчої влади.

         Розкрито суть поняття та порядку кошторисно-бюджетного фінансування, детально проаналізовано казначейську систему касового виконання державного бюджету та статистичні матеріали щодо фінансування видатків на утримання органів державного управління. Досліджено теоретичні та практичні проблеми, пов'язані з порядком здійснення фінансового контролю за використанням коштів державного бюджету в центральних органах виконавчої влади. Поглиблено зміст поняття "видатки бюджету", визначено суть поняття "фінансування видатків державного бюджету та місцевих бюджетів" та принципи бюджетних видатків в Бюджетному кодексі України. Науково обгрунтовано, що фінансування витрат на функціонування центральних органів виконавчої влади має проводитись виключно з Державного бюджету України. Показано позитивність переходу до казначейської системи виконання бюджетів. Доведено необхідність створення державної фінансової інформаційної системи при Державному казначействі України, доцільність якої підтверджується досвідом багатьох зарубіжних країн (Австралії, Бразилії, Великобританії, Іспанії, США, Франції та Японії). Сформульовано концептуальні положення щодо прийняття нових законодавчих актів, які визначають адміністративно-правовий статус центральних органів виконавчої влади в системі органів виконавчої влади. Внесено пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правових актів, що регулюють порядок касового виконання державного бюджету за видатками на зазначені органи влади.

         Розкрито суть поняття "професійний розвиток державних службовців" та його двох складових - "професійно-інноваційний розвиток" і "професійний саморозвиток". Розроблено теоретичну модель безперервного професійного розвитку персоналу, висвітлено роль професійного саморозвитку у процесі вдосконалення професіоналізму й компетентності державних службовців, що дає змогу у подальшому на практиці керувати цим процесом самим службовцям та відповідним службам організації. Запропоновано новий метод самотренінгу - самостійний відеотренінг як засіб ефективного формування та вдосконалення професійно значущих умінь і навичок самостійно, за допомогою відеозворотного зв'язку й використання рефлексії щодо професійних дій і станів. Здійснено системний аналіз поняття "робоче місце державного службовця", його основних аспектів - фізичних, ергономічних, функціональних, інформаційних, соціальних. Наведено систему методів і технологій активізації професійного розвитку службовців, що передбачає застосування професійних самотренінгів. Досліджено стан та проблеми професіоналізації кадрів в органах державної влади, що дало змогу проаналізувати якісний рівень забезпечення професійного розвитку державних службовців. Розвинуто теоретичні положення управління професійним саморозвитком персоналу.

         Досліджено правові засади та розв'язано проблеми адміністративно-правового регулювання формування кадрів органів виконавчої влади. Розглянуто теоретичні засади функціонування органів виконавчої влади та формування кадрів державного апарату. Сформульовано поняття формування кадрів органів виконавчої влади, показано їх роль у виконанні завдань і функцій держави. Розглянуто історичний аспект проблеми прийняття в Україні на державну службу та звільнення від неї. Проаналізовано правові умови та підстави прийняття на державну службу до органів виконавчої влади, надано характеристику організаційно-правовими способами заміщення посад державних службовців. Розглянуто обмеження щодо державних службовців і правових підстав припинення державної служби. Висловлено пропозиції щодо внесення змін і доповнень до законодавства України про державну службу з метою удосконалення системи формування кадрів органів виконавчої влади.

         Досліджено теоретико-методологічні аспекти формування та розвитку організаційно-правової культури у діяльності центральних органів виконавчої влади в Україні. Наведено визначення даної культури, яка є складовою частиною управлінської культури зазначених органів і грунтується на стабільному конституційному правовому полі, що має парадигмальне значення і взаємопов'язана з їх діялністю у сфері правоутворення, правореалізації, правозастосування та процесуальності. Виявлено, що дана культура будується на властивих їй принципах, функціях і методах практичної активності цих органів, їх спеціальних (юридичних) підрозділів щодо формування та реалізації управлінських цілей та функцій і зумовлена забезпеченням їх власної життєдіяльності у правовому полі. Зазначено щодо особливості організаційно-правової культури, зокрема, сфера її впливу має пров на рівні держави (державний рівень), галузі (галузевий рівень), окремо взятого центрального органу виконавчої влади (рівень установи) та його персоналу (особистісний рівень), тобто на всіх рівнях державного управління. За цього сутнісним елементом функціонування та розвитку даної культури є обов'язкова наявність в апараті центрального органу виконавчої влади юридичного підрозділу (департаменту, управління, відділу, сектора). Доведено парадигмальне значення Конституції України для формування та розвитку організаційно-правової культури центральних органів виконавчої влади в Україні. З'ясовано місце, роль та функції юридичних підрозділів у даних процесах. Визначено шляхи, зокрема, напрями, методи, заходи, вдосконалення організаційно-правової культури зазначених органів загалом, а також їх юридичних підрозділів.

Поняття, ознаки та класифікація актів органів державної виконавчої влади.
Вимоги до актів державного управління.
Нормативні управлінські акти органівдержавної виконавчої влади.

         Досліджено проблеми управління системою підготовки кадрів державних службовців для місцевих органів влади. Вивчено закордонний досвід підготовки кадрів для державної служби та можливість його впровадження за умов України. Розглянуто концептуальні основи закордонних систем підготовки кадрів для державної служби та виявлено соціальні потреби українського суспільства й структур державної служби у професійно підготованих кадрах. Розкрито організаційні та правові передумови становлення системи підготовки, пререпідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців для місцевих органів влади як соціального інституту. Висвітлено проблеми та механізми впровадження закордонного досвіду підготовки державних службовцій для умов України.