Дисертацію присвячено питанням удосконалення та формування системи еколого-економічних показників при переході до екологічно сталого соціально-економічного розвитку регіону. Запропонована практична модель інтеграційної оцінки цінності території. Окреслені основні напрямки використання системи еколого-економічних показників для рішення регіональних господарських завдань. Визначена необхідність практичного використання системи показників для планування та управління раціонального природокористування в регіоні.

         Поглиблено суть поняття "сталий розвиток", яке, на відміну від існуючих, враховує вплив політичної, соціальної, міжнародної, технологічної, владної та економічної систем на різних територіальних рівнях. Теоретично обгрунтувано економіко-екологічний механізм забезпечення сталого розвитку України з урахуванням специфіки регіону та визначенням поточних та стратегічних задач. Досліджено питання щодо економіко-екологічної ефективності сучасного промислового комплексу Закарпаття з урахуванням дії економіко-організаційних, фінансово-економічних та техніко-технологічних чинників. Встановлено фактори формування складових економіко-екологічної ефективності промислового комплексу області, які відображають регіональну специфіку екологічного стану території та соціально-економічного розвитку. Визначено роль та екологічну суть спеціальної економічної зони - Закарпаття в контексті сталого розвитку області та вперше здійснено оцінку її функціонально-галузевих комплексів. Теоретично обгрунтовано пріоритетні шляхи сталого еколого-економічного розвитку Закарпаття, які базуються на дотриманні економічних, екологічних та соціальних принципів.

         Створено кваліметричні моделі для оцінювання якості науково-технічних програм розвитку виробництва, що плануються та виконуються. Удосконалено метод аналізу підприємств-виконавців під час реалізації складних проектів і програм у вигляді методу трирівневого тестування. Запропоновано методи аналогій у вигляді аналого-порівняльного методу аналізу підприємств-виконавців і методу оцінки термінів виконання робіт. Розвинуто методи системного аналізу у процесі оцінки якості програм, напівформалізовані евристичні методи, методи нечіткої логіки шляхом їх інтеграції в єдиній методології системного аналізу якості. Наведено методи теорії подібності для аналізу множини аналогів і визначення мір їх подібності з розроблюваними складними зразками нової техніки, що входить до складу науково-технічної програми. Створено комп'ютерні інформаційні технології управління складними проектами та програмами у вигляді прикладного програмного забезпечення, що реалізує розроблені системні методики аналізу якості.

         На системному рівні удосконалено існуючий та розроблено новий понятійно-термінологічний апарат, завдяки чому характеризовано процес та особливості формування регіональної політики сталого розвитку та розкрито поняття концепції сталого розвитку суспільства, сталого розвитку, сталості розвитку, соціально-екологічної стратегії економічного розвитку держави, депресивного та слаборозвиненого регіонів, економічно-, екологічно-, соціально проблемних регіонів, екологічної безпеки як елементів системи сталого розвитку суспільства, країни, людини, навколишнього середовища. Розкрито історичні особливості та визначено наукове підгрунтя формування теорії сталого розвитку суспільства. Розроблено ієрархічну модель сталого (безпечного) суспільного розвитку. Наведено методологію формування системи екологічної безпеки регіону з позиції сталості розвитку, розвинуто методичні підходи до аналізу, оцінки та управління екологічним ризиком реалізації заходів регіональної політики сталого розвитку. Вперше запропоновано підхід до управління регіональним розвитком з позиції сталості розвитку. Обгрунтовано методологічні принципи регіональної політики сталого розвитку, визначено її функції та цільові орієнтири для України. Розроблено концептуальну модель політики сталого розвитку проблемних регіонів та методику комплексної оцінки рівня сталості розвитку регіону на основі індексного методу, з використанням якого проведено рейтингову оцінку регіонів України. Наведено концептуальні засади здійснення трансформаційних пертворень в економіці регіону в перехідний період на засадах сталого розвитку. Запропоновано принципи розміщення факторів виробництва, обрано пріоритети структурної перебудови економіки регіонів та етапи перетворень. Зазначено механізм залучення інвестиційних ресурсів для структурної перебудови економіки регіону. Розкрито зміст і роль регіональної програми сталого розвитку, сформульовано її мету, вперше запропоновано методику формування та реалізації цільових комплексних програм сталого розвитку регіону, згідно з якою пропонується з'ясовувати пріоритети цілей програм.

         Висвітлено науково-методичні засади вирішення екологічних проблем у галузі містобудування. Розроблено регіональні еколого-містобудівні нормативи, що регламентують якість середовища та усталеність розвитку урбанізованих територій, розглянутих як основа та елементи еколого-містобудівної системи, що наближається до стану рівноваги. Проаналізовано дію механізму саморегуляції у розвитку урбанізованих територій, розкрито екологічну сутність процесу урбанізації, запропоновано критерій сталого розвитку та систему його показників. Визначено принципи системної оцінки урбанізованих територій, екологічні засади їх врівноваженого функціонування та сталого розвитку й обгрунтовано заходи гармонізації еколого-містобудівного оточення. Розроблено балансово-нормативну модель сталого розвитку та метод екологічного балансу території. Запропоновано методику кількісного аналізу, прогнозу та обгрунтування напрямків, режимів і параметрів сталого розвитку міст та урбанізованих регіонів. Визначено новий тип об'єкту регіонального планування - міжрегіональні зони, у межах яких можливе забезпечення умов екологічної рівноваги та сталий розвиток. Запропоновано концепцію та модель врівноважуючої урбанізації України.

         Проведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми фінансового забезпечення сталого розвитку регіонів на базі мобілізації фінансових ресурсів та їх оптимального розподілу за сферами даного розвитку. Визначено основні підходи та сформовано логічні схеми розкриття суті основних категорій і понять. Розроблено методологічний інструментарій дослідження регіональної політики фінансового забезпечення зазначеного розвитку регіонів. Створено модель оптимізації розподілу фінансових ресурсів регіону за сферами його сталого розвитку. Обгрунтовано інструменти вдосконалення міжбюджетних відносин, формування алгоритму фінансового забезпечення реалізації пріоритетів цього розвитку на підставі критеріїв результативності.

         Досліджено питання еколого-економічного оцінювання стану регіону у аспекті досягнення сталого розвитку. Обгрунтовано критерії вибору показників, формування стандартів і виявлення факторів впливу на розвиток регіону як однієї з основних передумов формування ефективного механізму забезпечення екологічно сталого розвитку. Сформульовано систему показників, яка комплексно відображає основні процеси в регіоні, грунтується на існуючій системі статистичної інформації та дозволяє визначити інтегральний показник екологічно сталого розвитку регіону. Запропоновано оцінювати зміни динаміки індексу цього розвитку відповідно до визначених тенденцій. Розроблено класифікацію напрямів стандартизації економічних, екологічних і соціальних процесів, яка, на відміну від інших підходів, враховує фактор часу та реакцію систем на вплив стандартів. Удосконалено шляхи управління розвитком регіону за допомогою екологічного паспорта. Формування та ведення такого документа є підсумковим результатом комплексного оцінювання стану регіону, а паспорт є інструментом аналізу й управління станом навколишнього середовища. Грунтуючись на методі адаптивного балансу впливів, запропоновано підходи до прогнозування процесів розвитку регіону з урахуванням комплексу факторів зовнішнього середовища.

         Науково обгрунтовано доцільність врахування синергетичних ефектів для підвищення ефективності функціонування еколого-економічних систем (ЕЕС). Проаналізовано існуючі підходи до визначення синергетичних ефектів, зумовлених діяльністю суб'єктів господарювання. Запропоновано визначення понять "еколого-економічна система" та "синергетичний ефект у еколого-економічній системі". Розроблено науково-методичний підхід до оцінювання синергетичних ефектів у ЕЕС, який передбачає врахування екстернальних ефектів. Обгрунтовано необхідність застосування коригувальних коефіцієнтів для визначення синегетичних результатів діяльності економічних суб'єктів. Удосконалено методичні підходи до класифікації синергетичних ефектів у ЕЕС, що дозволяє розробити інструменти організаційно-економічного характеру для формування еколого-орієнтованої економічної політики, показники оцінювання ефективності функціонування ЕЕС, які уможливлюють більш точне врахування інтернальних і екстернальних ефектів. На прикладі інвестиційних проектів Сумщини апробовано розроблені показники оцінювання ефективності функціонування ЕЕС і визначено напрями збільшення синергетичних результатів у даному регіоні. Запропоновано механізм управління процесами функціонування ЕЕС.

         За результатами системних досліджень сформульовано теоретико-методологічні засади й економіко-екологічні принципи переведення регіональних АПК до моделі сталого розвитку за умов здійснення ринкових трансформацій в Україні. Розкрито суть економіко-екологічних підходів до формування збалансованого та сталого розвитку агропромислового виробництва, зокрема сільського господарства й аграрної сфери АПК. Теоретично обгрунтовано пріоритетні завдання та перспективи реалізації концепції сталого розвитку регіональних АПК, а також основні напрями удосконалення аграрного природокористування у контексті вимог цього розвитку сільського господарства та ресурсно-екологічної безпеки. Розроблено організаційно-економічні механізми фінансового забезпечення заходів з переведення регіональних АПК до моделі сталого розвитку.