Для умов південно-західного Лісостепу України удосконалено технологію вирощування цукрових буряків шляхом застосування елементів біологічної системи землеробства й основного обробітку грунту, внесення альтернативних органічних та оптимальних мінеральних добрив і контролювання забур'янення у системі догляду за посівами. Встановлено, що внесення альтернативних видів органічних добрив сприяє підвищенню вмісту у грунті азоту, який легко гідролізується, рухомого фосфору й обмінного калію. Виявлено, що біологічна активність грунту за кількістю мікроорганізмів на фоні полицевого та чизельного способів його обробітку перевищує контроль на 28,3 та 30 %. У разі впровадження даного варіанта врожайність коренеполодів становить 33,7 т/га, а збір цукру - 5,37 т/га.

         Запропоновано новий напрям вирішення наукової задачі захисту посівів цукрових буряків, суттю якого є встановлення біологічних особливостей основних видів бур'янів в агрофітоценозі та закономірностей формування продуктивності даних буряків залежно від технологічних прийомів контролювання забур'янення за умов центрального Лісостепу України. Головним фактором, що визначає ступінь забур'янення посівів, є надходження енергії ФАР до поверхні грунту. За умов зниження рівня освітлення на 97,3 % від повного забезпечення світлом кількість бур'янів становила лише 4,8 % від максимальної. Найбільш чутливими до зниження рівня інтесивності енергетичного забезпечення є види Aarathus retroflexux L., Chenopodium album L., Solanum nigrum L. Нова система захисту посівів цукрових буряків від бур'янів, що враховує довготривале порушення у них процесів фотосинтезу, дозволяє у 2 рази та більше знизити витрати гербіцидів. У видів Gallinsoga parviflora Cav., Chenopodium album L. за умов внесення на посівах генетично модифікованих гібридів цукрових буряків гербіциду "Раундап-біо" за норм 2,0; 1,0; 0,5; 0,25; 0,125 л/га серед рослин, що вижили та дали потомство, виявлено стійкі мутанти з гіпоанеуплоїдним, гексаплоїдним і пентаплоїдним станом геному. Продуктивність посівів цукрових буряків з використанням нової системи захисту від бур'янів становила 103,3 - 104,8 %. Рентабельність її застосування гербіцидів перевищувала традиційні на 14,9 - 19,2 %.

         Запропоновано удосконалену технологію хімічного захисту посівів сої від багато- і малорічного забур'янення в Лісостепу України. Встановлено, що за кореневищного і коренепаросткового типу забур'янення використання в системі основного обробітку грунту гербіциду раундапу, 36 % в.р. (4 л/га) забезпечує зменшення чисельності багаторічних видів на 75 - 91 %, а лонтрелу, 30 % в.р. (0,5 л/га) - коренепаросткових бур'янів на 80 - 84 %. Виявлено, що осіннє знищення багаторічних бур'янів не зменшує забур'янення посівів сої малорічними видами, а навпаки - звільняє фітоценотичні ніші для їх поширення. Обгрунтовано необхідність доповнити технологію захисту посівів сої від багаторічного забур'янення шляхом застосування гербіциду півоту, 10 % в.р.к. (0,75 л/га) або бакової суміші галаксі топу, 47,1 % в.р.к. з поастом, 20 % к.е. (2,0 + 2,0 л/га) у фазі одного-двох справжніх листків у культури, що забезпечує загибель малорічних бур'янів на 75 - 96 %. Встановлено дію гірбіцидів на хід фізіологічних процесів, динаміку наростання листкової поверхні, інтенсивність та чисту продуктивність фотосинтезу, рівень урожайності культури. Визначено біологічну та господарську ефективність застосування бакової суміші гербіцидів фронтьєру і півоту з нормами витрати (0,7-1,2 + 0,5-0,7 л/га) та різним їх співвідношенням для прополювання посівів сої в досходовий період, досліджено їх післядію на наступну культуру сівозміни.

         Досліджено питання етнічної історії на межі античності та середньовіччя (на прикладі етнічної ситуації в Південно-Західному Криму кінця III - середини VI ст.). Проаналізовано історіографію питання, розглянуто основні групи джерел (писемних, археологічних, антропологічних). На підставі їх дослідження створено модель етнічної ситуації в регіоні у вищезазначених хронологічних межах. Наголошено, що в першій половині III ст. вже не існувало монолітної єдності пізньоскіфського етносу, роз'єднаного політично внаслідок вторгнення сарматів.Зазначено, що чисельність населення регіону значно зменшилася після вторгнення гунів (кінець IV - перша половина V ст.). З другої половини V ст. до середини VI ст. у Південно-Західному Криму мешкають окремі групи гунів, у північно-східному регіоні, в основному, алани, в глибині гірської частини півострова - готи. У цей період починається формування алано-готської синкретичної культури й алано-готської етносоціальної спільноти.

         Досліджено особливості формування та реалізації потенціалу продуктивності й якості зерна озимої пшениці у північній підзоні Степу України залежно від застосування локального азотного підживлення та системи захисту рослин від шкідників і хвороб, поєднаного з позакореневим підживленням карбамідом. Визначено параметри нагромадження та споживання рослинами озимої пшениці вуглеводів, продуктивної вологи, елементів живлення та фотосинтетичної діяльності посівів. Виявлено значний позитивний вплив азотних підкормок і засобів захисту рослин на морфофізіологічний процес реалізації генетичного потенціалу, рівень врожайності й якості зерна. Удосконалено основні технологічні елементи вирощування озимої пшениці для одержання зерна II та III класу якості з високою економічною ефективністю виробництва.

         Висвітлено особливості системи захисту ярого ячменю від шведських мух на основі концепції системи триотрофу (рослина - комаха-фітофаг - ентомофаг). Проаналізовано питання взаємовідносин, які еволюційно склалися між шкідниками та кормовими рослинами, а також визначено видовий склад злакових мух (6 видів) і кількісні показники шкідливості шведських мух в агроценозах ярого ячменю. Визначено вплив шведських мух на накопичення фізіолого-біохімічних метаболітів в рослинах ячменю та встановлено їх морфологічну роль в регулюванні архітектоніки агроценозу. Наведено результати дослідження впливу агротехнічного методу захисту (попередники, сівозміна, добрива тощо) на стійкість рослин ярого ячменю до шведських мух. Визначено видовий склад ентомофагів шведських мух (7 видів, які належать до 4-х родин) з домінуванням видів Rhoptromeris heptoma Htg. та Trichomalus posticus Wesm. Обгрунтовано та реалізовано у виробництві функціональну схему раціональної взаємодії різних методів в системі захисту ярого ячменю від шведських мух.

         Наведено результати вивчення впливу строків сівби, норм висіву, застосування регуляторів росту, біологічних препаратів на врожайність і якість зерна різних сортів ярого ячменю за умов південно-західної частини Степу України. Установлено особливості росту та розвитку надземної частини рослин, формування щільності посівів, динаміки наростання сухої маси, площі листкової поверхні й основних господарсько-цінних ознак залежно від генетичних особливостей сортів і застосування окремих агроекологічних і біологічних заходів. Досліджено вплив передпосівної обробки насіння біологічними та хімічними препаратами на енергію проростання та схожість насіння, темпи загального росту та розвитку проростків ячменю. Установлено, що обробка насіння біологічними препаратами "Агат-25К" і "Ризоплан" сприяє зменшенню ураження рослин кореневими гнилями та летючою сажкою, що уможливлює часткову заміну високотоксичних хімічних протруйників біологічними, які цілком безпечні для навколишнього середовища.

         Уперше для умов західного Лісостепу України встановлено шкодочинність однорічних бур'янів у змішаних посівах кукурудзи з соєю, люпином білим та кормовими бобами. Установлено роль агротехнічних післяпосівних заходів у зменшенні рівня забур'яненості цих посівів. Розширено асортимент післясходових гербіцидів для використання у змішаних посівах кукурудзи з зернобобовими культурами. Проведено випробування гербіцидів "Телл", 75 % в.г., "Хармоні", 75 % в.г., з додаванням поверхнево активної речовини "Тренд 90" (0,2 л/га), а також препарату "Базагран", 48 % в.р. Визначено селективність даних гербіцидів до рослин кукурудзи, сої, люпину білого, кормових бобів. Установлено оптимальні норми їх витрати. Вивчено вплив заходів захисту посівів від бур'янів на якість кормів на визначено залишкові кількості гербіцидів у них.

         Проведено історико-архітектурний аналіз особливостей розвитку православної культової архітектури південно-західного регіону та визначено основні періоди її розвитку. Встановлено закономірності розвитку культового зодчества та принципи формування об'ємно-просторової структури православних парафіяльних храмів півдня України. Визначено та сформульовано базові архітектурно-конструктивні системи культового зодчества і виявлено її новий тип. Запропоновано типологію та класифікацію православних храмів та їх комплексів у південно-західному регіоні України. Розглянуто особливості комплексної організації православного храму. Наведено рекомендації щодо формування об'ємно-просторової структури та розвитку функціонально-планувальних процесів. Визначено базові принципи розміщення нових православних парафіяльних храмів у сучасній забудові.