Проведено комплексне дослідження особливостей організації системи місцевого самоврядування, обгрунтовано шляхи посилення ролі даної структури у соціальному захисті населення. Удосконалено організаційні механізми участі органів місцевого самоврядування у формуванні програм місцевого соціально-економічного розвитку. На підставі аналізу концептуальних положень соціального захисту та соціальної політики на всіх рівнях державного та місцевого управління та визначення сутності місцевого самоврядування обгрунтовано принципи розвитку його корпоративного управління. Сформульовано визначення поняття соціального потенціалу території та розроблено методику його кількісної оцінки. З урахуванням даного показника визначено основні напрями формування системи соціального захисту населення території й обгрунтовано шляхи підвищення ефективності діяльності органів місцевого самоврядування. Розроблено концептуальні засади та принципову схему формування механізму узгодження державних, регіональних та місцевих програм соціально-економічного розвитку території як корпоративного утворення на основі її соціального потенціалу. Охарактеризовано форми участі органів місцевого самоврядування у розробці та реалізації програм соціального захисту населення.

         Наведено результати досліджень і апробації методичних підходів щодо оптимізації механізму державного управління науково-технічними програмами та проектами соціально-економічного розвитку регіону. Запропоновано загальну регіональну систему управління структурно-інвестиційними процесами та формування цільових програм. Для обгрунтування підсистем стратегічних пріоритетів і цілей комплексного розвитку регіону запропоновано методику розрахунку інтегрального коефіцієнту економічних результатів діяльності підприємств, застосування якої дає змогу визначити пріоритети у фінансуванні конкретної науково-технічної організації. З метою здійснення оцінки соціально-економічної та екологічної ефективності інноваційних та інвестиційних проектів розроблено систему критеріїв селекції високоефективних проектів, яка містить три блоки: соціальний, економічний та екологічний. З метою вдосконалення роботи державних органів наведено методичні рекомендації щодо створення організаційної системи управління соціально-економічним розвитком територіальної системи. Виділено основні структурні одиниці на стратегічному та проектному рівнях.

         Розроблено концептуальні засади і на їх базі - комплекс засобів і способів, які вдосконалюють механізми державного управління ресурсним забезпеченням соціально-економічного розвитку. Концептуальні засади грунтуються на механізмах інформаційного забезпечення стану споживання ресурсів та їх ефективного розподілу і використання. Вони спрямовані на розширення ресурсної бази місцевого та регіонального розвитку, погодження, координацію засобів, способів та ініціатив органів влади на державному, регіональному та місцевому рівнях. Проведено розгорнутий аналіз ресурного потенціалу Донецького регіону з метою виявлення кількості наявних ресурсів і можливостей їх використання. Визначено роль і значення державної регіональної політики в соціально-економічному розвитку регіону, нормативно-правові й інституційні засади реалізації такої політки. Досліджено теоретичні аспекти управління ресурсним забезпеченням, розвинуто поняття "ресурсне забезпечення", що є сукупністю матеріальних і нематеріальних ресурсів, спрямованих на підтримку та реалізацію заходів за відповідною програмою. Запропоновано методичні засади реалізації механізмів державного управління ресурсним забезпеченням регіону, які містять результати проблемно-орієнтованого моніторингу ресурсних потоків у певному місті та регіоні.

         Розглянуто теоретичні та правові основи економічного планування і з'ясовано його місце в системі державного регулювання соціально-економічного розвитку країни та, зокрема, регіону. Виявлено позитивні та негативні сторони у практиці економічного планування соціально-економічного розвитку регіону в контексті регіональної політики. Проаналізовано сучасний стан соціально-економічного розвитку регіону обласного рангу. Запропоновано аналітичну модель оцінки рівня соціально-економічного розвитку регіону, який створює базу для планування розвитку регіону. Розроблено методику удосконалення інформаційної системи регіонального економічного планування, а також науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення організаційного механізму регіонального економічного планування. Визначено напрямки зміцнення фінансового забезпечення планування соціально-економічного розвитку регіону.

         Досліджено питання удосконалення механізму державного регулювання соціально-економічного розвитку регіону шляхом упровадження інноваційних соціальних технологій. Розкрито суть і зміст понять "регіон", "соціально-економічний розвиток регіону", "державне регулювання соціально-економічного розвитку регіону", "інноваційна соціальна технологія". Проведено етимологічний аналіз й обгрунтовано визначення механізму державного управління. Розроблено практичні рекомендації щодо застосування низки інноваційних соціальних технологій з метою вдосконалення процесів соціального прогнозування, реалізації принципів соціального партнерства та застосування адміністративного моніторингу виконання державних програм і проектів.

         Розглянуто питання забезпечення сталого розвитку післядипломної освіти в Україні в період соціально-економічної трансформації за умов використання методології соціальної адекватності для розробки проблем державного управління в даній сфері. Проаналізовано значення здатності соціально-адекватного управління "створювати" умови для оптимального функціонування освіти. Визначено особливості та розроблено адаптаційну модель державного управління післядипломною освітою, у якій реалізується владно-розпорядницький вплив суб'єкта державного управління в процесі дії інтегративного механізму управління.

         Науково обгрунтовано теоретичні засади удосконалення організаційного механізму державного управління аграрним сектором (на прикладі Львівської області). Узагальнено основні положення щодо реформування аграрного сектора, запропоновано модель організаційного механізму державного управління. Проаналізовано соціально-економічну базу у контексті функціонування організаційного механізму державного управління аграрним сектором. Розроблено концептуальні підходи щодо удосконалення організаційного механізму державного управління аграрним сектором. Запропоновано методику оцінки управлінського потенціалу.

         Досліджено проблему вдосконалення системи, а також формування механізмів державного управління за умов значимої соціально-економічної диференціації країни. Проаналізовано теоретичні засади соціально-економічної інтеграції суспільства. Сформульовано проблему соціально-економічної диференціації української держави з використанням термінів теорії систем. Запропоновано підхід до визначення рівня складності системи державного управління та проаналізовано існуючі державні механізми соціально-економічної інтеграції суспільства. Визначено напрямки вдосконалення системи державного управління в Україні. Проведено аналіз стану зовнішнього та внутрішнього середовища, а також вибір моделі державного управління для України. Розроблено варіанти формування адекватного рівня складності системи державного управління в Україні та наведено рекомендації щодо збільшення зазначеного рівня. Розглянуто методологічний аспект механізму збільшення зв'язності суспільства. Висвітлено взаємозалежні стратегії соціально-економічного розвитку регіонів як механізм збільшення зв'язності між частинами суспільства.

         Запропоновано визначення процесу приватизації як програмної перебудови державного сектору економіки, що забезпечує досягнення сталого соціально-економічного розвитку держави в цілому та регіонів зокрема. Визначено основні етапи приватизації, проаналізовано актуальні проблеми державного управління процесом формування нової галузевої структури. Досліджено вплив приватизації на національну й регіональну економіку, а також на соціальну структуру суспільства. Розроблено теоретичні засади цілісного підходу щодо реалізації процесу приватизації. Обгрунтовано шляхи та методи ефективного управління та створено поетапну систему контролю за процесами приватизації.