Досліджено теоретичні, методичні і методологічні засади формування та реалізації економічного механізму розвитку промислового виробництва продукції дитячого харчування за умов реформування економіки. Конкретизовано суть економічного механізму як категорії, що відтворює взаємозв'язок та взаємообумовленість процесів об'єктивного та суб'єктивного характерів. Розроблено теоретичну модель економічного механізму розвитку даного виробництва, що базується на послідовних діях для цілеспрямованого впливу на відповідні об'єктивні процеси економічної системи шляхом застосування певних методів та інструментів, зокрема: управління виробництвом дитячих продовольчих товарів, формування на них попиту та пропозиції на внутрішньому та зовнішньому ринках, що має забезпечити збалансований розвиток галузі за ринкових умов. Запропоновано цілісну систему економічно та соціально доцільного інструментарію реалізації механізму розвитку промислового виробництва продуктів дитячого харчування у напрямку стабілізації та інтенсифікації відповідних процесів, забезпечення ефективного попиту й адекватності його пропозиції у відповідному сегменті споживчого ринку.

         Поглиблено теоретико-методологічні засади дослідження проблеми структурної політики. Запропоновано поняття "організаційно-економічний механізм структурної корекції промислового виробництва", уточнено формулювання категорії "структура промислового виробництва". Наведено методику аналізу структурних змін в промисловості регіону з використанням коефіцієнту структурної трансформації. Проведено класифікацію галузей промислового виробництва регіону за типами технологічних укладів, яка дає змогу виявляти глибину структурних зрушень та оцінювати якість корекції структури промисловості. Розроблено механізм стимулювання державними органами влади інноваційної діяльності виробників у напрямку вдосконалення технологічної та відтворювальної структури промисловості, суть якого полягає в законодавчій фіксації частки інноваційних витрат у ВВП, пріоритетному ресурсному забезпеченні інновацій, податковому стимулюванні інноваційно активних фірм, субсидіювані пріоритетних виробництв в частині інноваційних витрат. Обгрунтовано для використання в процесі прийняття управлінських рішень щодо структурних реформ показники фінансової стійкості, ризику банкрутства, рівня зношення основних фондів, конкурентоспроможності, а також ступеня завантаженості виробничих потужностей. Запропоновано для реалізації кластерну модель промислового розвитку на регіональному рівні, здатну якісно змінити структуру промислового комплексу, підвищити конкурентоспроможність його продукції та вивести регіон на якісно новий рівень економічного зростання. Обгрунтовано стратегії розвитку пріоритетних галузей промисловості регіону для впровадження кластерної моделі, подано логіку утворення кластер-структур, концепцію управління кластерною асоціацією в промисловому виробництві та класифікацію заходів, необхідних для поширення кластерної моделі (законодавчих, економічних, інфраструктурних, гуманітарних).

         Обгрунтовано теоретичні та методологічні засади стосовно вдосконалення методів урегулювання розвитку промислового виробництва. Висвітлено основні положення щодо забезпечення розвитку промисловості виробництва, його інтенсифікації, зміни організаційних форм, комплексного використання виробничих ресурсів, розв'язання нових завдань формування виробничо-технічної бази регіону з використанням досягнень науково-технічного прогресу. Обгрунтовано методи регулювання розвитку промислового виробництва за допомогою лагового механізму.

         Створено організаційно-методичне забезпечення розробки стратегій економічного розвитку промислового виробництва за умов трансформаційної економіки. Визначено систему факторів, які мають безпосередній вплив на економічний розвиток промислового виробництва. Проаналізовано організаційно-економічні інструменти, які використовуються на практиці за умов реформування промислового виробництва, а також теоретико-методологічне забезпечення формування стратегій економічного розвитку. Розроблено та обгрунтовано механізми реалізації економічного розвитку промислового виробництва. З'ясовано пріоритетні напрямки стратегічного розвитку суб'єктів господарювання у промисловості, якими є реструктуризація, підвищення конкурентоспроможності продукції на базі збільшення залучення інновацій. Удосконалено методи активізації інноваційного розвитку промислового виробництва на державному та регіональному рівнях.

         Досліджено методологічні засади та методичні аспекти економічного механізму управління техногенно-екологічною безпекою. Проаналізовано можливості його практичного використання для забезпечення екологічно збалансованого розвитку регіонального промислового комплексу. Узагальнено та систематизовано основні підходи до визначення даної безпеки як складової сталого розвитку, а також напрями та засоби реалізації техногенно-екологічної політики й основні принципи забезпечення техногенно-екологічної безпеки у процесі екологізації промислового виробництва. Удосконалено методичні підходи до соціально-економічного оцінювання зазначеної безпеки промислового виробництва, аналізу техногенно-екологічного ризику, використання економічного механізму управління техногенно-екологічною безпекою регіонального промислового виробництва. Наведено пропозиції щодо оптимізації механізму розробки управлінських рішень для забезпечення регіональної техногенно-екологічної безпеки з урахуванням специфіки розвитку території. На їх підставі запропоновано сценарії прийняття управлінських рішень забезпечення даної безпеки Київщини.

         Досліджено організаційно-економічний механізм державного регулювання агропромислового виробництва в Україні, визначено і обгрунтовано роль та функції держави у формуванні ринкової економіки. З методологічних позицій розкрито соціально-економічну сутність аграрної політики в перехідний період, проаналізовано форми і методи державної підтримки агропромислового виробництва. Проаналізовано сукупність організаційних методів державного забезпечення розвитку агропромислового виробництва, розроблено систему державного управління агропромисловим комплексом (АПК) з обгрунтуванням сучасних організаційних методів регулювання розвитку аграрної сфери у період становлення ринкової економіки. Визначено основні напрями та складові проекту Національної програми розвитку агропромислового виробництва та соціального відродження села на 1999 - 2010 роки. Розкрито сутність, зміст і шляхи удосконалення економічного механізму регулювання діяльності (АПК), формування фінансово-кредитної і податкової системи, цінової політики і ціноутворення, розвитку інвестиційного процесу в АПК. Обгрунтовано напрями соціального захисту агропромислових товаровиробників, розроблено пропозиції щодо розвитку соціальної інфраструктури на селі, а також наведено рекомендації державної підтримки економічної безпеки агропромислового виробництва.

         Досліджено особливості економічного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) промислового виробництва за сучасних умов. Розкрито суть поняття економічного регулювання господарської діяльності у системі управління розвитком підприємств з урахуванням специфіки перехідного періоду. Запропоновано трактування механізму економічного регулювання ЗЕД. Систематизовано економічні важелі розвитку ЗЕД. Вивчено передумови й оганізаційно-економічний механізм розвитку, систему конкурентоспроможності та конкурентне середовище ЗЕД промислового виробництва. Проаналізовано розвиток і тенденції ЗЕД підприємств України та, зокрема, Львівщини. Побудовано кореляційно-регресійну модель, що відображає взаємозв'язок між загальноекономічними та зовнішньоекономічними показниками регіону. За результатами проведеного опитування експертів виявлено основні характеристики та тенденції ЗЕД підприємств Львівщини. Удосконалено систему аналізу показників ЗЕД, що передбачає дослідження показників від I до IV рівня у динаміці за її видами та формами, що дає змогу застосовувати комплексний підхід для визначення основних напрямків і важелів ефективного економічного регулювання даного виду діяльності підприємства. Ефект і ефективність створення експортного виробництва запропоновано визначати з урахуванням фактора часу та впливу інфляції. Удосконалено методику розрахунку ефекту виходу підприємства на зовнішній ринок у аспекті аналізу його складових. Розроблено методику розрахунку інтегрального показника ЗЕД й оцінки зовнішньоекономічної активності підприємства. Наведено алгоритм процесу розробки стратегії ефективного розвитку ЗЕД промислового виробництва.

         Розроблено теоретичні, методичні та практичні засади формування організаційно-економічного забезпечення інноваційного розвитку промислового виробництва. Розглянуто сучасні методи підтримки зростання промислового виробництва, визначено роль економічних важелів у даному процесі. Досліджено актуальні проблеми організаційно-економічного забезпечення інноваційного розвитку виробництва. Обгрунтовано необхідність удосконалення механізму управління процесом інноваційного розвитку промислового виробництва та його інтенсифікації. Проаналізовано сучасний стан і визначено перспективи розвитку промислового виробництва, наведено оцінку потенціалу використання внутрішніх резервів підприємства. Обгрунтовано шляхи підвищення ефективності діяльності промислових підприємств. Удосконалено методи організації та управління виробництвом промислових підприємств. Визначено економічні задачі організаційно-технічного розвитку промислового виробництва та розроблено економіко-математичні моделі їх реалізації на підприємствах.

         Систематизовано науково-методичні підходи щодо екологізації промислового виробництва. Сформульовано визначення поняття "екологізація життєвого циклу товару". Запропоновано комплекс організаційно-технічних, економічних та управлінських заходів, впровадження яких забезпечує дотримання екологічних норм на всіх етапах розробки та функціонування продукції. Обгрунтовано новий науково-методичний підхід щодо формування фінансово-економічного механізму екологізації промислового виробництва на основі оптимального співвідношення фінансових та економічних методів управління, що забезпечує екологізацію життєвого циклу товару.Розкрито сутність поняття "екологічне бюджетування" як інструмента, що забезпечує виокремлення екологічно обумовлених фінансових потоків на всіх етапах життєвого циклу товару з метою оптимізації управлінських рішень щодо еколого-збалансованого розвитку. Удосконалено існуючі методичні підходи щодо класифікації екологічних витрат у системі екологічних бюджетів промислового підприємства на основі їх поділу на прямі та непрямі залежно від способу використання для визначення собівартості знешкодження окремих шкідливих викидів; на умовно-постійні та умовно-змінні залежно від зміни обсягів знешкодження викидів; на циклічно-змінні та циклічно-постійні залежно від тривалості й етапів життєвого циклу товару. Обгрунтовано методичні принципи розробки фінансових та операційних екологічних бюджетів підприємства. Запропоновано методичні підходи щодо оптимізації фінансових ресурсів на основі системи фінансових показників, які враховують зміни екологічних витрат за етапами життєвого циклу товару. Визначено показники фінансового стану роботи підприємства, наведено оцінку їх впливу на вірогідність банкрутства з урахуванням екологічного фактора.