Обгрунтовано пропозиції щодо удосконалення механізмів взаємодії влади та ЗМІ у контексті становлення громадянського суспільства в Україні. Досліджено сучасні наукові концепції функціонування мас-медіа та визначено можливості ЗМІ як контрольного ресурсу громадянського суспільства в Україні. Проаналізовано шляхи підвищення соціальної відповідальності української преси. Досліджено проблеми доступу до інформації у контексті збереження права громадян України на приватне життя. Узагальнено існуючий досвід взаємодії органів влади та мас-медіа у контексті зміцнення інституцій громадянського суспільства. Визначено перспективи використання новітніх інформаційно-комунікативних технологій у контексті підвищення ефективності державної інформаційної політики. Запропоновано напрями удосконалення механізмів взаємодії органів влади та ЗМІ як інституту громадянського суспільства.

         Комплексно досліджено проблему впливу інституціоналізації громадянського суспільства на успішність раціоналізації державної бюрократії. Наведено систему впливу інститутів (організацій) та інституцій (норм) громадянського суспільства на раціоналізацію бюрократії, складовими якої є політичні, правові, соціокультурні впливи громадянського суспільства на апарат держави. У процесі аналізу підходів до розуміння інституціоналізації громадянського суспільства уточнено її значення для покращання функціонування державної бюрократії. Розглянуто проблему взаємодії державної бюрократії та громадянського суспільства в Україні.

         Досліджено теоретичні та практичні проблеми співвідношення соціальної правової держави і громадянського суспільства в сучасній Україні. Проаналізовано генезу та розвиток політико-правових концепцій, пов'язаних із загальним становищем громадянського суспільства. Розглянуто у ретроспективі становлення феномену правової держави. Обгрунтовано та сформульовано актуальні напрями побудови соціальної правової держави і громадянського суспільства. Розглянуто ознаки соціальної правової держави за умов сучасної України.

         Обгрунтовано необхідність розробки моделі участі та відповідальності інституцій громадянського суспільства в управлінні освітньою галуззю на базі забезпечення рівноваги між сферами впливу держави й громадськості. Здійснено аналіз сприйняття процесів реформування та демократизації управління освітою працівниками органів управління освітою місцевого рівня на підставі соціологічного дослідження. Запропоновано концептуальні підходи до розробки моделі державно-громадського управління освітою на регіональному рівні з урахуванням потреб і запитів громадянського суспільства. Визначено критерії оцінки якості надання управлінських послуг місцевими органами влади. Розвинуто концептуальні підходи щодо забезпечення відповідальності державних стандартів вимогам технологічного інформаційного суспільства, наведено пропозиції стосовно стандартизації процедур оцінювання знань, вмінь, компетенцій у процесі реформування системи управління освітою. Досліджено недоліки, наявні у законодавстві щодо запровадження нової моделі цього управління. Конкретизовано умови участі населення в управлінні освітою. З'ясовано трансформаційні особливості здійснення державно-громадського контролю за діяльністю установ і закладів освіти.

         Проаналізовано особливості становлення громадянського суспільства у Чехословаччині періоду "Празької весни". З'ясовано передумови та фактори демократизації, вплив партійно-державних і громадських інститутів на суспільно-політичне життя держави. Охарактеризовано значення свободи слова та роботи засобів масової інформації у зростанні суспільної активності громадян. Обгрунтовано вагоме місце в утвердженні громадянського суспільства соціальних рухів інтелігенції, робітників, студентів. Проаналізовано особливості утвердження та форми суспільної активності у Словаччині, активізацію національних меншин і конфесій, прояви громадянського суспільства за умов окупації держави військами країн Організації Варшавського Договору.

         Досліджено історичну генезу ідеї взаємодії громадянського суспільства і правової держави у вітчизняній політико-правовій думці. Проаналізовано сучасний стан розробки проблеми вітчизняною та зарубіжною наукою. Сформульовано визначення громадянського суспільства. Розглянуто теоретико-методологічні засади ролі громадянського суспільства у розбудові правової держави та значення принципів правової держави щодо формування громадянського суспільства. У контексті новітнього українського досвіду розкрито правові засади формування економічної основи громадянського суспільства, функціонування політичних партій і громадських організацій. Теоретично висвітлено питання щодо меж і форм державного регулювання суспільних процесів і контролю за державою з боку суспільства.

         Розглянуто ідеологію як важливий чинник формування і функціонування базових цінностей громадянського суспільства в Україні, обгрунтовано тезу, що процес модернізації з властивим йому підвищенням ролі науки і новітніх технологій у суспільному життя на тлі послаблення світоглядного і нормативного компонентів ідеології призводить до зростання значення її легітимного й ідентичнісного аспектів.

         Проаналізовано особливості взаємодії політичних партій та органів місцевого самоврядування, визначено й обгрунтовано основні напрями та механізми її оптимізації за умов формування громадянського суспільства в Україні. На підставі використання системного підходу досліджено процеси інституціоналізації органів місцевого самоврядування та їх взаємодії з суб'єктами громадянського суспільства як механізму державного управління. Вивчено й узагальнено позитивний досвід співпраці державної влади та політичних партій на всіх рівнях державного управління та в місцевому самоврядуванні країн розвиненої демократії й постсоціалістичних держав Європи, визначено напрями його впровадження в Україні. Обгрунтовано теоретико-методологічні підходи та наведено практичні рекомендації щодо організації механізмів взаємодії політичних партій та органів місцевого самоврядування у процесі становлення громадянського суспільства в Україні.

         Досліджено специфіку ідеї громадянського суспільства у контексі концептуальних принципів поліетнічної держави XXI ст. Встановлено можливість її реалізації за умови наявності громадянської єдності та солідарності етнічних груп населення. На підставі розгляду проблем громадянської ідентичності у процесі формування демократичних цінностей визначено шляхи імовірного становлення громадянської згоди в Україні (Криму). Виявлено позитивний вплив на формування громадянського суспільства таких чинників, як діалог культур і конфесій, активізація діяльності етнокультурних громад, місцевого самоврядування та суспільних організацій.