Розглянуто питання теоретичного обгрунтування та розробки методичної бази з удосконалення організаційно-економічного механізму забезпечення техногенної та екологічної безпеки морського природокористування. Проведено теоретико-методологічний аналіз і визначено роль факторів техногенної та екологічної безпеки в економічній політиці України. Здійснено оцінку техногенної та екологічної безпеки у морському природокористуванні. Розроблено методику оцінки рівня техногенного впливу на природне середовище морської берегової зони. Обгрунтовано необхідність здійснення організаційних заходів щодо забезпечення безпеки морського природокористування.

         Сформульовано й обгрунтовано теоретико-методологічні засади екологічної безпеки промислових підприємств і організаційно-економічні засоби їх забезпечення. Розроблено рекомендації щодо удосконалення організаційно-економічного механізму екологічної політики підприємства. Проаналізовано рівень екологічної безпеки підприємств харчової промисловості. Здійснено оцінку еколого-економічної ефективності промислового виробництва. Установлено джерела фінансування заходів для підвищення рівня екологічної безпеки на даних підприємствах. Розроблено її прогноз на довгостроковий період. Визначено основні напрями стратегічного управління екологічною безпекою підприємств.

         Проведено комплексне дослідження адміністративно-правових заходів забезпечення екологічної безпеки, які застосовуються у діяльності міліції. Розроблено положення та рекомендації, спрямовані на удосконалення чинного законодавства України та поліпшення організації системи управління у зазначеній сфері за умов реформування українського суспільства. Розкрито зміст екологічної безпеки та ефективності її забезпечення. З'ясовано, що екологічна безпека є одним зі змістових елементів екологічної функції держави та як соціально-правове явище знаходиться у співвідношенні з громадським порядком, правопорядком, законністю, суспільною та державною безпекою, особистою безпекою громадян та благоустроєм. Встановлено, що правова концепція екологічної безпеки містить систему нормативно-правових актів різної юридичної сили, що регулюють дані відносини. Удосконалено систему засобів адміністративно-правового забезпечення екологічної безпеки, які застосовуються у діяльності міліції. Виявлено фактори, що сприяють підвищенню ефективності діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення екологічної безпеки та запропоновано шляхи її поліпшення. Обгрунтовано доцільність прийняття Закону України "Про екологічну безпеку в Україні", внесення відповідних змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та внесення до чинного законодавства, що регулює відносини у сфері забезпечення екологічної безпеки, положень щодо встановлення відповідальності за екологічні правопорушення.

         Розглянуто теоретичні та методологічні питання щодо визначення ролі та місця екологічної безпеки у процесах глобалізації та трансформації пострадянського суспільства, а також сутності сталого розвитку в дослідженні продуктивних сил. Визначено вартісний зміст природного ресурсу за сучасних суспільних перетворень. Удосконалено методичні підходи щодо еколого-економічного аналізу екологічної місткості території та оцінки екологічних ризиків господарювання. Уточнено структуру та методи забезпечення екологічної безпеки на прикладі надзвичайних ситуацій природного та техногенного походження. Обгрунтовано шляхи удосконалення вартісного аналізу надзвичайних ситуацій.

         Проаналізовано місце екологічної безпеки у контексті національної безпеки України, її сутність, зміст і специфіку. Визначено потенціал екологічної безпеки, специфіку розробки державної політики, запропоновано оцінку чинних механізмів державного управління зебезпеченням екобезпечного розвитку. Встановлено, що вирішенню таких питань сприятиме застосування моделі стратегії екологічної безпеки в Україні, внесення коректив до завдань системи державного управління та обгрунтування рекомендацій для використання потенціалу регіонального рівня управління.

         Розглянуто теоретичні, законодавчі та методичні проблеми побудови та функціонування економіко-правового механізму забезпечення екологічної безпеки (ЕБ) сільськогосподарської продукції. Досліджено структуру, зміст, основні етапи нормативного закріплення даного механізму як окремого міжгалузевого інституту права та законодавства. Наведено визначення й охарактеризовано головне поняття зазначеного механізму "екологічна безпека сільськогосподарської продукції". Обгрунтовано комплексність економіко-правового механізму забезпечення ЕБ сільськогосподарської продукції як зв'язок між її забезпечення та вимогами раціонального природокористування. Визначено, що складовими структури цього механізму є організаційно-правова, інституційна, функціональна й економічна підсистеми. Обгрунтовано необхідність удосконалення чинного законодавства України у цій сфері. Розроблено пропозиції щодо внесення змін до існуючих нормативно-правових актів та прийняття Закону України "Про економіко-правовий механізм забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції", Харчового Кодексу України та Довгострокової програми впровадження технологій ведення екологічно безпечного (органічного) сільського господарства.

         Проаналізовано чинне законодавство у сфері забезпечення екологічної безпеки, що стосується радіоактивного забруднення до вибуху на Чорнобильській АЕС та після нього, надання відповідних пропозицій щодо приведення національного законодавства відповідно до реалій, що склалися внаслідок радіоактивного забруднення територій України. Досліджено теоретико-правові засади екологічної, радіоекологічної та радіаційної безпеки, а також їх співвідношення. Вивчено юрисдикційні повноваження органів державного управління загальної та спеціальної компетенцій у сфері забезпечення екологічної безпеки на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення. Досліджено правові засади захисту прав та інтересів громадян, які постраждали внаслідок такого забруднення, виявлення недоліків у функціонуванні інституту соціального захисту даних громадян. Наведено рекомендації щодо шляхів усунення виявлених прогалин і недоліків. Розкрито суть понять, форм і видів юридичної відповідальності за порушення радіоекологічної безпеки. Розроблено рекомендації щодо вдосконалення правового інституту даної відповідальності.

         Дисертація присвячена системному аналізу і моделюванню екологічної безпеки України. Розроблено математичні моделі основних загроз екологічній безпеці, визначено інтегральні показники стану екологічної безпеки України в регіональному розрізі. Визначено оцінки параметрів модифікованої моделі Гомперца-Мейкема, на основі яких отримано кількісні оцінки фондового ризику як міри впливу зовнішніх шкідливих факторів на здоров'я та безпеку населення України. Розроблено ієрархічну модель системи екологічної безпеки України, визначено пріоритети державної політики щодо нейтралізації загроз екологічній безпеці.

         Досліджено феномен екологічної культури, особливості його генези та формування як чинника становлення екологічної безпеки суспільства. Визначено складові екологічної культури, параметри, рівні її розвитку. Акцентовано на значущості даної культури у розбудові екологічної та національної безпеки держави. Проаналізовано основні методологічні підходи до дослідження екологічної безпеки, здійснено її концептуалізацію, розроблено методи оцінювання та визначення місця в національній безпеці України. З урахуванням міждисциплінарного характеру екологічних проблем запропоновано стратегію екологічної безпеки соціально-економічного розвитку держави, реалізацію взаємозалежностей екологічної культури й екологічної безпеки в екологічній політиці, методологічні та теоретичні аспекти екологічної освіти та виховання. Розроблено й апробовано моделі формування екологічної свідомості у процесі професійної підготовки фахівців. Результати дослідження впроваджено в практику вищої та післядипломної екологічної освіти.