На підставі аналізу еволюції економічної теорії та технологічного прогресу виявлено передумови формування напрямків інноваційної діяльності як визначального фактора підвищення ефективності функціонування промислового виробництва. У контексті сучасних тенденцій ринкових трансформацій у промисловому виробництві уточнено категорію "інноваційна діяльність", яку, на відміну від існуючих підходів, розглянуто як сукупність наукових, технологічних, організаційних і фінансових заходів, спрямованих на одержання нової або удосконалення існуючої промислової продукції, а також послуг, здатних задовольнити потреби та попит ринку. Розроблено класифікацію чинників активізації інноваційної діяльності, яка враховує умови економічної рівноваги та циклічності розвитку промислового виробництва. Обгрунтовано основні пріоритети інноваційної діяльності, що визначають взаємозв'язок і взаємовплив її результатів та ефективності промислового виробництва. Запропоновано принципи формування організаційно-економічного механізму активізації інноваційної діяльності, які враховують конкурентоспроможність промислового виробництва на внутрішньому та зовнішньому ринках. Розроблено й обгрунтовано елементи організаційно-економічного механізму активізації інноваційної діяльності на підставі економічної діагностики та моніторингу його реалізації. Удосконалено методичні підходи до оцінки ефективності інноваційної діяльності як складового елементу системи розвитку промислового виробництва.

         Розроблено організаційно-економічний механізм активізації іноземного інвестування в економіку України на базі удосконалення його державного регулювання. Розкрито основні тенденції міжнародних інвестиційних процесів зважаючи на особливості сучасного міжнародного руху капіталу, надано оцінку ступеня диверсифікації портфелів прямих іноземних інвестицій (ІІ), портфельних інвестицій та міжнародних кредитних ресурсів. Як наслідок, визначено в ньому місце України, а також роль ІІ в її економічному розвитку. Проаналізовано стан інвестиційного клімату в Україні, визначено його найголовніші параметри та характеристики. Досліджено процес залучення та використання ІІ в Україні, їх вплив на соціально-економічний розвиток країни та визначено причини й наслідки неефективного використання зовнішніх інвестицій. На підставі аналізу внутрішніх потреб української економіки обгрунтовано шляхи вдосконалення механізму регулювання процесів зовнішнього інвестування національної економіки та підходи щодо підвищення ефективності державного регулювання.

         Розроблено ефективний економічний механізм регулювання розвитку промислового виробництва. Виявлено особливості його розвитку за умов ринкових перетворень. Визначено гнучкість промислового підприємства. Досліджено економічний потенціал як чинник його ефективного розвитку. Виділено об'єктивні передумови регулювання розвитку промислового виробництва. Проаналізовано вплив інвестиційних процесів та податкової політики держави на розвиток промисловості. Розроблено методики оцінки трудового, інвестиційного та інноваційного потенціалів промислового підприємства, запропоновано модель економічного регулювання його розвитку.

         Розроблено теоретико-методологічні засади екологізації виробництва лісового комплексу України, визначено напрямки його модернізації на стадії формування ринкових відносин, базуючись на засадах сталого розвитку. Розкрито зміст поняття "екологізації виробництва" стосовно лісового комплексу, обгрунтовано пропозиції щодо підвищення лісистості території, зростання продуктивності лісів та поліпшення їх природозахисних функцій, виявлено резерви для збільшення площі лісового фонду. Визначено організаційно-економічний механізм екологізації лісового комплексу, основними важелями якого є фінанси, плата за ресурси, плата за відшкодування збитків внаслідок забруднення, науково-обгрунтовані нормативи лісокористування, стимулювання лісоохоронних заходів. Відзначено, що складовою частиною даного механізму є система необхідних індикаторів та показників, узгоджених з існуючою у країні системою статистичної звітності та міжнародними аналогами.

         Поглиблено теоретико-методологічні засади дослідження проблеми структурної політики. Запропоновано поняття "організаційно-економічний механізм структурної корекції промислового виробництва", уточнено формулювання категорії "структура промислового виробництва". Наведено методику аналізу структурних змін в промисловості регіону з використанням коефіцієнту структурної трансформації. Проведено класифікацію галузей промислового виробництва регіону за типами технологічних укладів, яка дає змогу виявляти глибину структурних зрушень та оцінювати якість корекції структури промисловості. Розроблено механізм стимулювання державними органами влади інноваційної діяльності виробників у напрямку вдосконалення технологічної та відтворювальної структури промисловості, суть якого полягає в законодавчій фіксації частки інноваційних витрат у ВВП, пріоритетному ресурсному забезпеченні інновацій, податковому стимулюванні інноваційно активних фірм, субсидіювані пріоритетних виробництв в частині інноваційних витрат. Обгрунтовано для використання в процесі прийняття управлінських рішень щодо структурних реформ показники фінансової стійкості, ризику банкрутства, рівня зношення основних фондів, конкурентоспроможності, а також ступеня завантаженості виробничих потужностей. Запропоновано для реалізації кластерну модель промислового розвитку на регіональному рівні, здатну якісно змінити структуру промислового комплексу, підвищити конкурентоспроможність його продукції та вивести регіон на якісно новий рівень економічного зростання. Обгрунтовано стратегії розвитку пріоритетних галузей промисловості регіону для впровадження кластерної моделі, подано логіку утворення кластер-структур, концепцію управління кластерною асоціацією в промисловому виробництві та класифікацію заходів, необхідних для поширення кластерної моделі (законодавчих, економічних, інфраструктурних, гуманітарних).

         На підставі результатів дослідження функціонування організаційно-економічного механізму державного регулювання паливно-енергетичного комплексу України обгрунтовано концептуальні підходи до його вдосконалення. Проаналізовано стан нафтогазовидобувної та вугільної галузей України у контексті зарубіжного досвіду. Виокремлено п'ять функціональних блоків, з урахуванням яких диференційовано вдосконалено діючий організаційно-економічний механізм державного регулювання паливно-енергетичного комплексу. Цими блоками є організаційний, економічний, технологічний, соціальний і екологічний. Наведено класифікацію факторів, які стримують державне регулювання паливно-енергетичного комплексу України. З метою вдосконалення системи управління паливно-енергетичним комплексом розроблено структурно-логічну схему організаційно-економічного механізму державного управління даним комплексом.

         Обгрунтовано шляхи вирішення наукових і практичних проблем формування й удосконалення організаційно-економічного механізму забезпечення розвитку телекомунікаційної галузі. Створено систему державного регулювання її тарифної політики та розроблено економічний механізм інвестиційної діяльності. Розкрито сутність державного регулювання телекомунікаційної галузі, розроблено систему заходів його активізації. Удосконалено наукове та нормативно-правове забезпечення інвестиційного процесу. Запропоновано інвестиційну стратегію розвитку телекомунікаційної сфери. Удосконалено організаційно-економічний механізм інвестиційного забезпечення інвестиційної діяльності телекомунікаційного ринку послуг. Запропоновано методику визначення тарифів на універсальні телекомунікаційні послуги на підставі роздільного обліку витрат операторів за видами діяльності.

         На підставі аналітичного огляду літературних джерел уточнено поняття "управлінське рішення", удосконалено їх класифікацію. Встановлено, що методична база прийняття управлінських рішень на вуглевидобувних підприємствах базується на несистемному обліку витрат і результатів, недостатньо структурованій організації робіт із розробки та визначення економічної ефективності рішень. Зазначено, що у методиках відсутні підходи до формування сукупності даних рішень, що забезпечують досягнення цілей функціонування підприємства. З'ясовано, що більшість вуглевидобувних підприємств працюють збитково навіть з урахуванням державної фінансової підтримки. Розроблено організаційно-економічний механізм формування комплексу управлінських рішень щодо розвитку даних підприємств, спрямованих на більш повне та ефективне використання внутрішньовиробничих, ринкових і державних можливостей для досягнення беззбиткової роботи та подальший їх розвиток. Доведено, що використання даного механізму дозволяє підвищити якість управлінської праці, мобілізувати керівників і фахівців на подолання проблемних ситуацій та на цій основі забезпечити розвиток виробництва вугільної продукції та підвищення його ефективності.

         Розкривається нова цілісна концепція стратегії конверсії військово-промислового комплексу (ВПК) України, яка створює передумови для формування організаційно-економічного механізму її реалізації на науковій основі; конкретні рекомендації ринкових перетворень підприємств та наукових організацій, що конверсуються; комплекс правових, економічних та організаційних підходів, які спрямовані на підвищення ефективності регулювання конверсії ВПК України на державному, регіональному та виробничому рівнях управління; концептуальні підходи та розробка науково-практичних рекомендацій щодо використання конверсійних ресурсів в інтересах економіки країни.