Розв'язано задачу теоретичного та методичного забезпечення складових управління продуктивністю праці на підприємствах різних типів виробництв. Проаналізовано продуктивність праці на сучасних машинобудівних підприємствах і проведено економіко-математичне моделювання впливу соціально-економічних факторів на її рівень. Досліджено поняттєво-категоріальний апарат. Уточнено суть поняття "управління продуктивністю праці" та виділено етапи становлення соціально-економічної категорії "продуктивність праці". Запропоновано коефіцієнт поправки щодо типу виробництва й обгрунтовано можливість його використання для одержання співставних оцінок продуктивності праці персоналу на підприємствах різних типів виробництв. Удосконалено теоретико-методичний підхід щодо планування продуктивності праці, який передбачає використання розробленої шкали зміни значення коефіцієнта поправки щодо типу виробництва. Наведено класифікацію факторів і резервів росту продуктивності праці, введено групувальну ознаку - тип виробництва підприємства, що дозволило виділи їх специфічні групи для одиничного, серійного та масового виробництва. Встановлено специфічний вплив факторів росту продуктивності праці для конкретних типів виробничого процесу. Обгрунтовано механізм впливу реструктуризації на зниження витрат живої та уречевленої праці на підприємствах різних типів виробництв. Удосконалено концепцію управління продуктивністю праці з урахуванням типу організації виробничого процесу підприємства й уточнено методичний інструментарій побудови "Програми управління продуктивністю праці на підприємстві."

         Розроблено організаційно-економічний механізм керування реалізаційними процесами на машинобудівних підприємствах. Досліджено суть комерційної діяльності як основи системи збуту машинобудівних підприємств. Розкрито суть поняття "управління реалізаційними процесами" на даних підприємствах. Удосконалено класифікацію функцій цього управління. Розроблено концепцію промислового збуту й обгрунтовано систему управління соціальними ризиками у процесі реалізації продукції на машинобудівних підприємствах. Розроблено методичні підходи до оцінювання ефективності реалізаційних процесів.

         Розроблено методичні реомендації щодо удосконалення механізму управління продуктивністю праці на промислових підприємствах, які полягають у адаптації організаційної структури управління, планування, аналізу продуктивності праці до невизначених ринкових відносин і непередбачених умов зовнішнього середовища. Узагальнено та систематизовано класифікацію факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. Це дозволило визначити пріоритетність факторів, що впливають на рівень продуктивності праці на підприємстві: конкуренції та кон'юнктури на зовнішньому та внутрішньому ринках, рівня оподаткування прибутку, забезпеченості інвестиціями, обіговими коштами, енергоресурсами, оновлення устаткування, зайнятості персоналу. Розроблено положення про Центр управління продуктивністю праці, створення якого забезпечить комплексний підхід до реалізації Програми підвищення продуктивності праці на підприємстві. Представлено концепцію формування складу кадрів керівників і встановлено вимоги до їх професійного рівня, який обумовлює якість та обгрунтованість управлінських рішень щодо підвищення продуктивності праці. Удосконалено методи оцінки рангу підприємства за критерієм продуктивності праці на основі нормованої багатомірної середньої, яка дозволяє порівнювати економічні результати діяльності неоднорідних підприємств. Запропоновано багатомірні гребеневі регресійні моделі, що дозволяють досить вірогідно оцінювати залежність рівня економічного та фінансового стану розвитку підприємств від окремих факторів, що буде сприяти обгрунтованому визначенню найбільш пріоритетних із них.

         Обгрунтовано нові підходи та теоретичні положення щодо підвищення ефективності функціонування організаційно-технологічного механізму управління витратами на підприємствах машинобудівного комплексу. Запропоновано системний організаційно-технічний підхід до проектування та створення ефективних соціально-економічних механізмів управління витратами виробничо-господарської діяльності на промислових підприємствах шляхом формування цільової собівартості з обліком бізнес процесів, що формують цінність товару, стратегічного позиціонування, системи факторів, що зумовлюють витрати.

         Досліджено теоретико-методологічні аспекти регулювання соціально-економічних умов праці в системі управління її результативністю в сільськогосподарських підприємствах Волинської області. Доведено необхідність системного підходу до процесу управління результативністю праці та розкрито суть поняття "умови праці" як категорії ринкової економіки. Проаналізовано сучасний стан умов праці та виявлено ступінь їх впливу на ефективність виробництва. Обгрунтовано організаційно-економічний механізм регулювання у сфері праці за становлення нових аспектів соціально-трудових відносин. Розроблено пропозиції щодо поліпшення умов праці та підвищення матеріальної зацікавленості працівників сільськогосподарських підприємств і за наявності шкідливих факторів виробництва.

         Теоретично обгрунтовано та удосконалено класифікацію факторів підвищення продуктивності праці на підприємствах харчування. Визначено вплив на продуктивність праці підприємств харчування таких чинників, як: обсяг та структура товарообігу, рівень технічного забезпечення виробничого процесу. Досліджено стан, структуру, динаміку та причини втрат робочого часу та їх вплив на продуктивність праці. Визначено напрямки та форми стимулювання, розроблено та науково обгрунтовано методику прогнозування продуктивності праці на підприємствах харчування. Запропоновано методичні рекомендації щодо використання показника продуктивності праці в прогнозуванні фінансових результатів підприємств харчування та розробки стратегії підвищення продуктивності праці даних підприємств. Розроблено методику оперативного контролю підвищення продуктивності праці.

         На підставі результатів дослідження функціонування організаційно-економічного механізму державного регулювання паливно-енергетичного комплексу України обгрунтовано концептуальні підходи до його вдосконалення. Проаналізовано стан нафтогазовидобувної та вугільної галузей України у контексті зарубіжного досвіду. Виокремлено п'ять функціональних блоків, з урахуванням яких диференційовано вдосконалено діючий організаційно-економічний механізм державного регулювання паливно-енергетичного комплексу. Цими блоками є організаційний, економічний, технологічний, соціальний і екологічний. Наведено класифікацію факторів, які стримують державне регулювання паливно-енергетичного комплексу України. З метою вдосконалення системи управління паливно-енергетичним комплексом розроблено структурно-логічну схему організаційно-економічного механізму державного управління даним комплексом.

         На теоретичному, методологічному та практичному рівнях розроблено організаційно-економічний механізм управління гнучкістю виробничих систем. Визначено умови підвищення ефективності використання ресурсів підприємства на основі управління його гнучкістю. Розроблено концепцію організаційно-економічного механізму управління гнучкістю виробничих систем. Створено комплекс моделей для здійснення економічної оцінки рівня розвитку технічних ресурсів виробничої системи, організації управління технологічною підготовкою виробництва, визначення кадрового потенціалу виробничої системи та стратегічного планування її організаційно-економічних ресурсів. Обгрунтовано напрями удосконалення інформаційного забезпечення організаційно-економічного механізму управління гнучкістю виробничої системи, які дають можливість підвищити вимоги до інформації з прийняття управлінських рішень. Показано універсальність організаційно-економічного механізму управління гнучкістю виробничих систем, який можна застосовувати для різних об'єктів. Виявлено, що впровадження його моделей дозволяє підвищити ефективність функціонування виробничих систем за умов ринкових відносин. Основні результати наукового дослідження використано для формування системи управління гнучкістю ВАТ "Новогорлівський машинобудівний завод".

         Розроблено організаційно-економічний механізм управління ресурсозбереженням на підприємствах вугільної галузі. Проаналізовано концепцію природокористування. Визначено суть ресурсозберігаючого менеджменту як комплексної системи управління та раціонального використання усіх видів ресурсів та продукції вугільного виробництва за ринкових умов. Охарактеризовано стан гірничого господарства вугільних шахт України. Встановлено вплив вугільних підприємств на забруднення навколишнього середовища. Наведено науково-методичні, організаційні засоби формування та реалізації ресурсозберігаючих технологій на технологічному ланцюгу вуглевидобутку. Розглянуто методику оцінки економічної доцільності даних технологій з урахуванням екологічного фактора, адаптованого до умов ринкової економіки. Запропоновано економіко-математичне забезпечення пошуку оптимального стану еколого-економічної системи гірничого виробництва. Розроблено систему маркетингу корисних супутніх продуктів вугільного виробництва у поєднанні з методами ціноутворення. Опрацьовано систему моніторингу викидів у навколишнє середовище підприємствами вугільної галузі.