Вперше досліджено проблеми підвищення ефективності підприємств у контексті трансформації та євроінтеграції на прикладі двох сусідніх країн, одна з яких (Польща) пройшла етапи трансформації і фактично є членом ЄС, а друга (Україна) активізує процес трансформації і декларує своє спрямування до ЄС. Обгрунтовано, що період підготовки до вступу в ЄС має свої особливості, що зумовлюють певні вимоги і полягають у розробці нових підходів до застосування організаційно-економічних механізмів, зокрема стосовно реструктуризації промисловості, інтеграційних процесів зважаючи на глобалізацію європейської економіки, створення відповідних інституційних структур. Доведено, що стримуючим фактором щодо євроінтеграції є нестабільність і низькі темпи зростання як польських, так і українських підприємств. Запропоновано систему оцінки ефективності підприємств базувати на групі показників, серед яких лише один виконує функцію мети діяльності підприємства і є головним показником (універсальним), так званим завжди респектованим підприємцем, натомість інші показники у різний спосіб підпорядковані головному показнику, який у ринковій економіці завжди є прибуток; тобто в такому обчисленні показників ефективності вживається не ринковий, а виробничий, затратний принцип. Сформульовано проблеми і задачі, що виникають перед підприємствами внаслідок участі держав у інтеграційних процесах. Визначено та критично оцінено деформації, що мали місце у промисловості за різних форм реструктуризації підприємств як Польщі, так і України. Запропоновано методологічний підхід до розробки оптимальної моделі транскордонної співпраці Польщі і України на основі зміни сценаріїв, що після входу Польщі у ЄС спричинили б суттєве поліпшення відносин і співпраці Польщі з Україною та обох цих держав з ЄС як у варіанті єврорегіонів, так і на рівні окремих підприємств.