Досліджено економічну сутність та призначення соціальних гаранатій населення України, розроблено теоретико-методологічні засади їх державного фінансування. Проаналізовано основні етапи становлення та розвитку системи соціальних гарантій населення в Україні, визначено джерела їх фінансування. З'ясовано місце та роль інституту соціальних гарантій в економічній системі держави. Проаналізовано видатки бюджету у даній сфері. Досліджено бюджетний механізм фінансування соціальних гарантій і розроблено пропозиції щодо його подальшого удосконалення шляхом перегляду пріоритетів бюджетного фінансування, запровадження системи державних мінімальних соціальних стандартів і підвищення ефективності витрат бюджетних коштів на базі використання програмно-цільового методу формування бюджету, посилення фінансового контролю за видатками бюджетних коштів і перегляду соціальних пільг. Визначено роль позабюджетних фінансових інститутів у забезпеченні соціальних гарантій населення України та особливості фінансування соціальних гарантій даними структурами. З урахуванням зарубіжного досвіду визначено оптимальні напрями використання позабюджетних коштів для підвищення ефективності процесу надання соціальних гарантій населенню України.

         Розроблено механізм забезпечення ефективності діяльності державних службовців, що дозволяє досягти високого рівня емерджентності державної служби як системи. Визначено проблеми ефективності державної діяльності в Україні. Розглянуто сутність соціальних систем, проаналізовано концепції холізму та структури особистості з метою визначення можливості їх використання в мотиваційних теоріях. Проаналізовано індивідуальне цілепокладання державних службовців як фактор узгодження особистісних цілей з цілями організації та розроблено модель K-D-N (конструктивного - деструктивного - нейтрального впливу службовців на організацію). Запропоновано варіант професіограм і психограм державних службовців для різних рівнів ієрархії.

1. Система державних страхових гарантій 3
2. Роль, призначення і функції аварійних комісарів 6
3. Страхування цивільної відповідальності 6
Література 9

1. Система державних страхових гарантій 3
2. Роль, призначення і функції аварійних комісарів 6
3. Страхування цивільної відповідальності 8
Література 11

         Аргуменовано, що соціальні гарантії військовослужбовців мають розглядатися як фінансові зобов'язання держави, забезпечені необхідними фінансовими ресурсами та відповідно врегульовані нормами фінансового права. Установлено, що найменш розвинутою ланкою ринкових перетворень в Україні на сучасному етапі є недостатні теоретичне обгрунтування та законодавча підтримка соціальної складової правової держави, що зумовлено недоліками бюджетного (фінансово-правового) забезпечення, зокрема, недостатньою дієвістю фінансово-правових механізмів дотримання законності перш за все щодо соціальних гарантій у військовій сфері. Відзначено, що подолання суперечності між законодавчо визначеною соціальною спрямованістю і реальним станом дотримання встановлених соціальних гарантій щодо військовослужбовців можливо здійснити за умови - якщо законодавець, формуючи бюджетний кошторис та відповідні фінансові витрати на кожен наступний рік, бере на себе зобов'язання забезпечити чітко виражений рівень добробуту певним категоріям громадян. Ці зобов'язання мають бути законодавчо гарантовані наявними фінансовими ресурсами та власністю держави за таких же підстав, як всі фінансові зобов'язання, що мають виконуватися в режимі особливих прерогатив. Узагальнено відповідний міжнародний досвід щодо фінансово-правового забезпечення соціальних потреб у військовій сфері.

         Досліджено теоретико-методологічні засади формування організаційно-економічних засад продовольчого забезпечення у регіоні за ринкових умов господарювання. Проаналізовано структурно-динамічні зрушення у даній сфері у Чернівецькій області. Висвітлено шляхи та напрями підвищення ефективності управління продовольчим забезпеченням у регіоні. Визначено концептуальні засади формування стратегії цього забезпечення даного регіону, які базуються на збалансованій системі управління розвитком у регіоні сільського господарства, харчової промисловості та переробки сільськогосподарської продукції, забезпеченні фізичної, економічної, територіальної доступності, якості та безпечності продуктів харчування для населення, а також системі державного управління продовольчим забезпеченням.

         Узагальнено, вдосконалено та систематизовано методологічні засади життєзабезпечення населення. Розроблено організаційно-економічний механізм життєзабезпечення в регіоні та визначено його головні соціально-економічні індикатори. Комплексно оцінено продуктивні сили Чернігівщини, їх потенційні можливості та перспективи розвитку. Запропоновано узагальнюючий показник, з використанням якого диференційовано структурні підрозділи регіону.

         Дисертацію присвячено методологічним і прикладним проблемам забезпечення соціальних гарантій зайнятості в умовах перехідної економіки. Розкрито соціально-економічну сутність гарантій зайнятості. Розроблені концептуальні основи забезпечення соціальних гарантій. Визначено та обгрунтовано складові механізму соціальних гарантій зайнятості. Розроблено методику і методологію прогнозування вивільнення працівників з економіки України. Оцінено наслідки трансформації економіки для сфери зайнятості та її впливу на соціальну захищеність населення. Обгрунтовано напрями щодо забезпечення соціальних гарантій зайнятості маргінальним групам населення.

         Досліджено теоретичні та прикладні аспекти застосування організаційно-економічний механізм забезпечення ефективності діяльності банку. Розкрито суть поняття "ефективність діяльності банку", "організаційно-економічний механізм забезпечення ефективності діяльності банку", "стратегія забезпечення ефективності діяльності банку". Проведено аналіз і оцінювання рівня ефективності діяльності банків України. Розвинуто методичні засади моделювання, формування й організації системи оцінювання й аналізу ефективності їх діяльності за окремими групами. Теоретично обгрунтовано стратегію забезпечення ефективності діяльності банку та послідовність її розробки, практичні рекомендації щодо її підвищення за рахунок упровадження комплексу організаційних заходів. Обгрунтовано бонусну систему грошового стимулювання працівників за внесок у підвищення ефективності діяльності банку.