Теоретично обгрунтовано та розроблено пропозиції щодо вдосконалення механізмів державного регулювання аграрного сектору економіки за ринкових умов. Визначено особливості державного регулювання даного сектору за зазначених умов. Досліджено засади формування та розвитку аграрної політики держави. Проаналізовано світовий досвід регулювання аграрного сектору економіки та можливості його використання за умов України. Здійснено оцінку механізмів цього регулювання. Запропоновано заходи створення системи державного регулювання аграрного сектору економіки. Обгрунтовано економіко-правові засади його регулювання. Розроблено заходи державної підтримки фінансового забезпечення аграрного сектору економіки України.

         Досліджено теоретичні, методичні та практичні питання державної підтримки аграрного сектору України у контексті інтеграції у європейський та світовий економічний простір. На підставі результатів економіко-статистичного аналізу ризикованості сільськогосподарського виробництва в Україні обгрунтовано об'єктивну необхідність державної підтримки аграрного сектору. Оцінено її стан і відповідність сучасним світовим тенденціям. Систематизовано й удосконалено систему показників оцінювання ефективності державної підтримки аграрного сектору Украіни. Обгрунтовано пропозиції щодо форм, методів, обсягів і змін у структурі державної підтримки даного сектору з урахуванням зобов'язань Україною, наданих під час вступу до СОТ.

         Досліджено особливості становлення та розвитку кооперативних організацій аграрного сектору України другої половини XIX - початку XX ст. Зроблено аналіз кооперативу як економічної організації у контексті інституціональної економічної теорії. Доведено повну відповідність його ознак основним критеріям, які характеризують економічну організацію. Проаналізовано характерні особливості кооперативних організацій. Удосконалено теорію кооперативної неприбутковості, зокрема, сформульовано визначення понять "неприбуткова природа" та "неприбутковий статус", проведено їх розмежування. Обгрунтовано доцільність введення до наукового обігу терміна "аграрна кооперація" як узагальнювального щодо сільськогосподарських, споживчих і кредитних кооперативів, які функціонують у сільській місцевості. Проаналізовано основні проблеми сучасного українського кооперативного руху. Запропоновано заходи щодо підвищення ефективності організації та діяльності кооперативів. Акцентовано увагу на важливості співпраці між споживчими товариствами, сільськогосподарськими кооперативами та кредитними спілками у процесі реформування аграрного сектору України.

         Висвітлено проблеми розвитку особистих селянських господарств (ОСГ) за сучасних умов господарювання. Розкрито економічну природу та функції (економічні, соціальні, репродуктивні, морально-виховні, естетичні, екологічні) ОСГ за умов формування різноукладності аграрного сектору. Розглянуто питання вирішення продовольчої проблеми та підвищення рівня життя сільського населення, виконано аналіз соціально-економічного стану та тенденцій розвитку ОСГ Хмельниччини, визначено їх роль у формуванні рівня життя селян. Розкрито сутність поняття самозайності, виявлено особливості функціонування ОСГ на пореформеному етапі розвитку аграрного сектору. Наведено основні напрями трансформування ОСГ на перспективу, інтеграції їх з сільськогосподарськими підприємствами, фермерськими й іншими господарствами.

         Досліджено теоретичні та практичні аспекти забезпечення сталого розвитку аграрного сектора регіону. Визначено вплив екологізації сільськогосподарського виробництва та ефективного використання ресурсного потенціалу галузі на еколого-економічну зрівноваженість регіону. Обгрунтовано напрями екологізації виробничого потенціалу аграрного сектора регіону. Проаналізовано стан, динаміку та тенденції змін ресурсного потенціалу сільського господарства та ефективність його використання. Аналіз використання аграрного ресурсного потенціалу здійснено шляхом поелементного його вивчення. На підставі одержаних результатів визначено напрями підвищення ефективності цього використання. Запропоновано заходи щодо раціонального використання земельних угідь, підвищення рівня продуктивності праці та оптимізації складу і поліпшення використання матеріально-технічної бази АПК. Розроблено науково-методичні підходи до формування екологічно спрямованої системи управління регіоном, а також систему індикаторів, що дозволяють визначити рівень еколого-економічної зрівноваженості регіону. Наведено складові організаційно-економічного механізму забезпечення сталого розвитку.

         Викладено основні результати дослідження проблеми формування та розвитку селянських (фермерських) господарств в Україні, зокрема, на Харківщині. Розкрито теоретичні, методичні та практичні аспекти ефективного функціонування фермерських господарств, формування їх раціональних розмірів й оптимальної галузевої структури з урахуванням напрямку спеціалізації. Запропоновано шляхи підвищення ефективності їх функціонування та виходу аграрного сектора з кризи, зокрема, шляхи оптимізації галузевої структури, кооперування фермерських господарств у кооперативи різних типів, створення фермерських асоціацій. Удосконалено методику обгрунтування раціональних розмірів та оптимальної галузевої структури даних господарств. Визначено особливості та перспективи їх розвитку на післяреформаційному етапі. Виявлено концептуальні ознаки розвитку фермерського сектору на базі міжфермерської кооперації.

         Розроблено науково-методологічні засади формування інвестиційної привабливості аграрного сектору економіки. Досліджено особливості інвестиційної діяльності як системи відтворення капіталу в даному секторі економіки. Визначено регіональні особливості формування його інвестиційної привабливості. Проаналізовано розвиток регіональних інвестиційних систем. Обгрунтовано економічну суть інвестиційної привабливості аграрного сектору економіки. Запропоновано шляхи підвищення ефективності залучення інвестиційних коштів до зазначеного сектору та удосконалено відповідні інвестиційні механізми.

         Сформульовано визначення та узагальнено соціально-економічні функції особистих селянських господарств як складової АПК. Проведено дослідження особливостей становлення та розвитку особистих селянських господарств за умов формування ринкових відносин, здійснено порівняльну оцінку ефективності їх функціонування. Запропоновано методику обгрунтування параметрів особистих селянських господарств з урахуванням їх потреби у додаткових ресурсах. Обгрунтовано найбільш ефективні та перспективні моделі кооперації та інтеграції особистих селянських господарств у системі АПК України. Розроблено економіко-математичну модель розрахунку раціональних розмірів землекористування особистих селянських господарств з урахуванням природно-економічних умов аграрного виробництва.

         Висвітлено питання прогнозування інвестиційної привабливості аграрного сектора економіки. Розкрито сутність інвестиції та визначено їх місце і роль у процесі відтворення матеріально-технічної бази АПК. Досліджено джерела формування інвестицій, динаміку та основні чинники скорочення обсягу інвестицій в аграрний сектор. Проаналізовано інвестиційний клімат в аграрному секторі Херсонщини та визначено основні шляхи його поліпшення. На підставі побудованої моделі встановлено залежність між обсягом інвестицій та основними макроекономічними показниками. Зроблено прогноз обсягу інвестицій в аграрний сектор Херсонщини.