Розроблено теоретичні та методологічні основи і обгрунтовано практичні рекомендації по удосконаленню управління процесом організації і функціонування спільного підприємства (СП) в Україні в умовах ринкової трансформації економіки. Визначено сутність, організаційні форми спільного підприємництва, його роль і місце в перехідній економіці; проаналізовано складові інвестиційного клімату в Україні і розглянуто можливості його поліпшення; розроблено методичні основи раціоналізації територіального розміщення СП; досліджено проблеми і шляхи удосконалення проектування СП, включаючи етапи техніко-економічних обгрунтувань і організації проектних робіт; розглянуто елементи внутрішньофірмового господарського механізму, що зазнають найбільших змін в процесі ринкових перетворень і мають специфічні форми прояву в діяльності СП. Розглянуто організаційно-економічні умови залучення іноземного капіталу і формування підприємств із змішаним капіталом, управління їх поточною виробничо-господарською діяльністю.

         Комплексно досліджено теоретичні та практичні положення та розроблено рекомендації щодо удосконалення обліку та контролю в органах Пенсійного фонду України. Розкрито сутність понять "пенсійне забезпечення" та "пенсійне страхування". Наведено визначення пенсійного забезпечення як елемента пенсійного страхування. Визначено характерні особливості організаційно-економічної діяльності Пенсійних фондів. Зроблено оцінку нормативно-правового й інформаційного забезпечення організації обліку та контролю у Пенсійному фонді. Обгрунтовано пропозиції щодо внесення зміни до плану рахунків бухгалтерського обліку надходжень і видатків Пенсійного фонду України. Розглянуто організаційні аспекти побудови облікового та контрольного процесів в органах Пенсійного фонду. З метою посилення контролю у сфері нарахування та сплати страхового збору розроблено пропозиції щодо документального забезпечення контрольного процесу.

         На підставі аналізу та узагальнення теоретичних положень сучасної економічної науки щодо функцій і ролі держави в соціально-ринковій економіці обгрунтовано необхідність запровадження трирівневої пенсійної системи в Україні. Відзначено, що фінансову звітність Пенсійного фонду України перетворено за накопичувальним методом обліку для одержання більш реалістичного уявлення про його фінансовий стан. Розроблено схему управління Пенсійним фондом та його видатками у контексті проведення адміністративної реформи. Удосконалено методику здійснення фінансового аналізу діяльності Пенсійного фонду України. У процесі виконання аналізу діючої та запропонованої пенсійних систем України набуло подальшого розвитку використання моделі PROST для прогнозування розвитку даної системи. Запропоновано послідовність проведення пенсійної реформи: створення комп'ютерних систем, баз даних і адміністративних механізмів, необхідних для підвищення ефективності та дієвості солідарної системи; побудову фінансової моделі з метою обчислення очних оцінок і керування збиранням внесків та виплатою пенсій у цій системі; її реформування з метою забезпечення актуарного балансу та створення надлишку коштів для фінансування накопичувальної системи; удосконалення адміністративних процедур у солідарній системі; розробку законодавчо-нормативної бази накопичувальної системи пенсійного забезпечення.

         Проаналізовано та відокремлено механізм державного управління обов'язковою нагромаджувальною системою від механізму державного управління добровільною нагромаджувальною системою. Розроблено практичні рекомендації щодо організаційно-адміністративного забезпечення функціонування Накопичувального фонду як головного суб'єкта нагромаджувальної системи в Україні. Виявлено та класифіковано чинники, які стримують процеси запровадження нагромаджувальної системи пенсійного забезпечення в Україні. З'ясовано роль, функції та принципи державного управління у процесах формування та запровадження обов'язкової такої системи. Розроблені принципи адаптовані до українських реалій. Обгрунтовано ставлення структурної побудови механізму державного управління запровадженням системи пенсійного забезпечення в Україні. На цьому грунтується припущення, що механізм державного управління запровадженням системи пенсійного забезпечення потребує вдосконалення щодо введення складової регулювання та нагляду за діяльністю Накопичувального фонду. Досліджено економічну природу пенсійних активів у аспекті їх участі у структурі інвестиційного капіталу з метою розробки основних складових механізму їх захисту. Розроблено та теоретично обгрунтовано інноваційні заходи державного управління у період запровадження нагромаджувальної пенсійної системи в Україні. Запропоновано механізм державного управління запровадженням даної системи, обгрунтовано структуру державного управління, розроблено механізм удосконалення діяльності Накопичувального фонду, визначено засоби реалізації основних завдань державного управління у цій сфері. Визначено пріоритетні напрямки захисту та контролю коштів нагромаджувальної системи пенсійного забезпечення.

         Обгрунтовано теоретичні засади та розроблено практичні рекомендації стосовно удосконалення систем державного регулювання у сфері пенсійного страхування за умов розвитку ринкових відносин в Україні. Визначено суть державного регулювання пенсійного страхування у контексті соціальної політики держави та захисту соціальних інтересів населення. Розглянуто зарубіжний і вітчизняний досвід розвитку системи пенсійного страхування та визначено його основні етапи та принципи функціонування даної системи в Україні. Проаналізовано законодавчу базу у частині регулювання механізмів формування та використання коштів Пенсійного фонду України, визначено її недоліки та надано пропозиції щодо їх усунення. Визначено концептуальні напрями реформування системи державного пенсійного страхування. Надано рекомендації з метою вдосконалення системи законодавчого регулювання пенсійного страхування в Україні, а також системи недержавного пенсійного страхування.

         Досліджено проблему розв'язання завдань з підвищення ефективності функціонування фінансів неприбуткових організацій. Досліджено теоретико-методичні та практичні аспекти їх фінансової діяльності за умов ринкових перетворень, вивчено зарубіжний досвід її організації. Виявлено напрями удосконалення системи фінансів неприбуткових організацій, запропоновано зміни до законодавчих актів, що регулюють їх фінансову діяльність. Систематизовано та поглиблено теорію фінансів зазначених організацій. Проведено аналіз і оцінку тенденцій розвитку фінансових відносин неприбуткових організацій з різними суб'єктами ринку, уточнено зміст і порядок регулювання основних фінансових механізмів соціального партнерства. Обгрунтовано необхідність і порядок змін у структурі фінансових ресурсів неприбуткових організацій. Запропоновано напрями реформування системи оподаткування даних організацій і збалансування податкового навантаження на їх фінанси. З використанням методів економіко-математичного моделювання здійснено прогнозування фінансових надходжень неприбуткових організацій і удосконалення їх фінансових потоків.

         Досліджено актуальні теоретичні та практичні питання відтворення людського капіталу за умов транзитивної економіки. Визначено економічну сутність, якісні та кількісні характеристики людського капіталу, обгрунтовано вплив інвестицій в освіту, охорону здоров'я, науку, соціальну сферу на формування продуктивних здібностей, особистісних якостей та мотивації трудової діяльності. Виявлено основні суперечності формування людського капіталу та форми їх вирішення. Проаналізовано стан і динаміку інвестицій в людський капітал на різних рівнях за умов ринкових перетворень. Доведено необхідність зміни політики держави, підприємств, організацій та поведінки населення шляхом усвідомлення, розвитку та законодавчого закріплення у відповідних нормативних документах цілей та системи пріоритетів суспільства у сфері відтворення людського капіталу; використання інститутів соціального партнерства у процесі інвестування в освіту, охорону здоров'я та соціальний захист населення; прискорення зміни якості та структури людського капіталу за рахунок розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності. Обгрунтовано доцільність використання світового досвіду інституційного забезпечення формування людського капіталу за умов перехідного періоду, визначено напрямки зростання ефективності його реалізації, пов'язані з використанням вітчизняного інноваційного потенціалу. Наведено пропозиції щодо удосконалення мотивації та стимулювання інтелектуальної праці та посилення впливу підприємницького управління на формування конкурентоспроможності людського капіталу.

         Досліджено існуючі теоретичні підходи до визначення суті процесу адаптації підприємства до змін зовнішнього середовища, сформульовано засади формування ефективного управління ним як процесом реалізації однієї з найважливіших властивостей систем загалом і кожного їх елемента зокрема. Розкрито особливості управління процесом адаптації підприємства за умов глобалізації. Проаналізовано стан і тенденції цього процесу в Україні й особливості впливу факторів зовнішнього середовища на використання виробничого потенціалу. Розроблено рекомендації з удосконалення методологічних підходів до визначення пріоритетів і формування критеріїв оцінки ефективності управління процесом адаптації підприємства до зміни вимог зовнішнього середовища. Класифіковано економічні цілі діяльності підприємства, що спрощує розробку критеріїв ефективності для елементів системи незалежно від їх положення в ієрархії. Запропоновано за умов вибору критеріїв ефективності управління процесом адаптації застосовувати методи багатокритеріальної оптимізації, які дозволяють вибрати такий з варіантів, який є найкращим для досягнення лише декількох найважливіших цілей за невизначеного стану інших цілей. Розроблено структуру мотиваційного механізму, спрямованого на підвищення адаптаційного потенціалу особистості, покращення внутрішньої та зовнішньої взаємодії персоналу, удосконалення розділу прав, обов'язків, відповідальності, одержання синергічного ефекту.

         Досліджено еволюцію розвитку та сучасний стан пенсійного забезпечення в Україні та світі. Розглянуто класифікацію зарубіжних пенсійних систем. Сформульовано концептуальні положення управління процесам формування коштів вітчиняних пенсійних фондів. Вивчено функціонування всіх складових пенсійної системи України. Проаналізовано фінансовий стан Пенсійного фонду України у загальнодержавному та регіональному аспекті. Обгрунтовано необхідність подальшого проведеня пенсійної реформи (впровадження обов'язкової накопичувальної складової вітчизняної пенсійної системи та розвиток недержавного пенсійного забезпечення). Запропоновано шляхи вдосконалення управління процесами формування даних коштів в Україні.