Розкрито економічну природу державного боргу, показано його місце в економічних дослідженнях і значення як важливої складової фінансової системи держави. Обгрунтовано можливість впливу державного боргу на формування та управління фінансовою системою держави. Проаналізовано сучасний стан зовнішнього державного боргу України та етапи його формування. Розкрито особливості й обрунтовано шляхи удосконалення механізму управління та обслуговування державного боргу України. Показано можливість застосування різних методів реструктуризації зовнішнього державного боргу, з'ясовано його місце у борговій стратегії України. Здійснено моделювання взаємозв'язку зовнішнього державного боргу та бюджетного дефіциту.

"Платіжний баланс і зовнішній борг України" - щоквартальне видання Національного банку України. Видається україномовний та англомовний варіанти з 2006 року. З 1996 року до 2006 року - "Платіжний баланс України".

Тематична спрямованість: аналіз розвитку зовнішнього сектору економіки, зокрема інформації щодо стану платіжного балансу та зовнішнього боргу; інформація про міжнародну інвестиційну позицію (1 раз на рік) та методологічні основи їх розробки.

Аналітична частина включає:

аналіз платіжного балансу;

аналіз зовнішнього боргу.

Статистична частина включає:

статистику платіжного балансу;

статистику зовнішнього боргу;

статистику міжнародної інвестиційної позиції.

         Визначено об'єктивну необхідність виникнення державного боргу як складової державних фінансів України на сучасному етапі, а також фактори, які вплинули на зростання державного боргу в Україні, зокрема, існування бюджетного дефіциту в 1992 - 1999 рр., недосконалий механізм залучення та використання коштів на внутрішньому та міжнародному ринках, кризові явища в економіці. Обгрунтовано пропозиції щодо вдосконалення механізму регулювання державного боргу - стримування нагромадження та оптимізацію обсягів внутрішнього та зовнішнього боргу, вдосконалення системи управління даним боргом, впровадження законодавчої норми щодо відповідності обсягу дефіциту державного боргу й обсягу державних інвестицій. Періодизовано етапи формування внутрішнього державного боргу України - залучення прямих кредитів Національного банку України, випуск та розміщення облігацій внутрішньої державної позики. Визначено основні етапи формування державного зовнішнього боргу: надання урядових гарантій за іноземними кредитами, залучення кредитів міжнародних фінансових організацій. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення механізму управління державним внутрішнім боргом - законодавче забезпечення гарантій державних цінних паперів, встановлення оптимальних обсягів залучення державою коштів та їх повернення, використання запозичених коштів в інвестиційних цілях, збільшення строків обігу облігацій та забезпечення їх доходності, узгодження розміру внутрішнього боргу з темпами економічного росту. З'ясовано роль і місце заборгованості з заробітної плати та інших соціальних виплат у структурі державного боргу, яка існувала в 1994 - 1999 рр. в Україні. Сформульовно пропозиції щодо запобігання в майбутньому цьому виду заборгованості: збільшення надходжень грошових коштів до бюджетів усіх рівнів за рахунок удосконалення податкової системи, зміцнення загальної фінансової дисципліни, спрямування коштів від грошової приватизації на погашення заборгованості з заробітної плати в бюджетній сфері та інвестицій. Наведено рекомендації щодо використання в Україні зарубіжного досвіду стосовно управління та обслуговування державного боргу: конверсій боргів, обміну облігацій старого боргу на нові фінансові активи, підвищення відповідальності позичальників за зовнішні кредити під гарантію уряду.

Вступ 3
Розділ 1. Сутність державного кредиту та його роль в розвитку 6
1.1. Поняття державного кредиту його особливості 6
1.2. Сутність державного боргу та його види 9
1.3. Державні цінні папери та їх види 13
Розділ 2. Державний кредит в Україні 20
2.1. Сучасний стан фінансової системи України 20
2.2. Оцінка державних боргових зобов’язань України 38
2.3. Порядок здійснення запозичень до державного та місцевих бюджетів та організація емісії облігацій 52
Розділ 3. Удосконалення механізму управління внутрішнім державним боргом країни 62
3.1. Напрямки вдосконалення управління та обслуговування внутрішнього державного боргу України 62
3.2. Світова практика застосування державних цінних паперів у реалізації грошово-кредитної політики 71
Висновки 80
Література 87
Додаток А. Ринок державних цінних паперів України в березні 2005 року 90
Додаток Б. Відношення державного прямого та гарантованого боргу України до валового внутрішнього продукту в 1998 -2004 рр. 91
Додаток В. Державний прямий та гарантований борг України в 2000-2005 рр. (за станом на 31.05.2005) 93
Додаток Г. Державний прямий та гарантований борг України в 2005 році (за станом на 31.05.2005) 95
Додаток Д. Грошова маса в 1991 – 2004 рр. 100
Додаток Е. Кредитний рейтинг державних цінних паперів України станом на 9 червня 2005 року 101

         Досліджено загальні закономірності розвитку державного боргу України за умов ринкової трансформації. Значну увагу приділено теоретико-методологічним основам аналізу державного боргу. Сформульовано основні концептуальні положення з теоретичного обгрунтування державного боргу за ринкової трансформації. Здійснено системний макроекономічний аналіз державного боргу у вітчизняній економіці, зокрема, досліджено вплив державних запозичень на розвиток секторів української економіки. Виявлено основні закономірності розвитку політики управління державним боргом у системі макроекономічної координації впродовж ринкових перетворень. Сформульовано стратегічні цілі управління державним боргом у трансформаційній системі.

         Досліджено теоретичні засади формування державного боргу і використання залучених ресурсів, розроблено практичні рекомендації і заходи щодо вдосконалення методів управління державним боргом. Теоретично обгрунтовано економічну природу і суть державного боргу, доведено його об'єктивну необхідність, яка зумовлена розвитком економічних процесів у суспільстві. Висвітлено тенденції та фактори внутрішнього та зовнішнього боргів, що впливають на його формування. Обгрунтовано необхідність використання зарубіжного досвіду у ході розробки тактики та стратегії державних запозичень на внутрішньому та зовнішньому ринку капіталів. Запропоновано економіко-математичні моделі оперативного управління державним боргом для визначення основних параметрів позики, адекватних ринковим умовам. Описано основні принципи моделювання боргової стратегії, що базуються на принципах фінансової безпеки країни.

Державний контроль на ринку цінних паперів України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 [Електронний ресурс] / Г.М. Остапович; Ін-т законодавства Верх. Ради України. — К., 2006. — 21 с. — укp.
Проведено комплексне дослідження формування та функціонування механізму державного контролю на ринку цінних паперів України. Розкрито його правову природу, основні принципи, розроблено класифікацію за різними критеріями. Наведено характеристику системи органів, що здійснюють державний контроль на ринку цінних паперів України. Показано роль його учасників і саморегулювальних організацій у даному процесі. Проаналізовано методи та форми державного контролю на ринку цінних паперів. Розглянуто заходи впливу, які застосовують до порушників законодавства про цінні папери. Досліджено проблеми встановлення адміністративної відповідальності учасників ринку цінних паперів. На підставі вивчення чинного законодавства України розроблено конкретні пропозиції щодо його удосконалення, зокрема у сфері регулювання відносин державного контролю на вітчизняному ринку цінних паперів.

         Досліджено теоретико-методологічні підстави управління державним боргом України. Акцентовано увагу на важливому методологічному положенні, за яким до основи класифікації внутрішнього та зовнішнього боргу покладено різні принципи. Внутрішній державний борг класифіковано за інструментальними та інституційними ознаками, зовнішній борг - за історією виникнення та типу кредиторів. Критично проаналізовано дослідження, відзначені трьома ключовими чинниками: високою часткою державних видатків у структурі валового внутрішнього продукту, неточним обрахунком бюджетного дефіциту завдяки розходженням у методиках обрахунку, високою дохідністю цінних паперів. Висвітлено непослідовність у проведенні політики внутрішніх і зовнішніх запозичень, що підірвало механізм відтворювання державного боргу. Основною помилкою прийнятої тактики визначено розгляд зовнішнього боргу у відриві від інших складових державного боргу та зневага "інерційності" відтворювання державних боргів - відставання реальних процентних ставок від швидкості зниження прибутковості розміщених позик. Розглянуто принципи та основи боргової стратегії, відповідно до яких довгострокова мета управління державним боргом полягає в утриманні зростання боргових зобов'язань країни у межах її спроможності обслуговувати свій борг. Реалізація даної мети потребує ефективного використання позичених ресурсів. Особливу увагу приділено механізму управління державним боргом України. Простежено взаємозв'язок бюджетного дефіциту та державного боргу, вплив боргової кризи на бюджетну політику України. Визначено шляхи та методи оптимізації бюджетного дефіциту, джерела покриття й обслуговування державного боргу.

         Досліджено взаємозв'язок конкурентоспроможності підприємства та конкурентосмпроможності національної економіки, а також особливості енергетичного ринку України та зарубіжних країн, фактори управління конкурентоспроможністю енергогенеруючих підприємств та основні напрями забезпечення конкурентних позицій підприємств атомної енергетики України. На підставі проведеного ситуаційного аналізу господарського портфеля підприємств атомної енергетики визначено рівень конкурентоспроможності атомних станцій України у порівнянні з тепловими. На базі запропонованого балансу та розрахунку фінансових коефіцієнтів здійснено комплексну оцінку конкурентоспроможності атомних станцій. Обгрунтовано економічну ефективність продовження терміну експлуатації діючих енергоблоків, створення власної інфраструктури поводження з відпрацьованим ядерним паливом, прийняття участі НАЕК "Енергоатом" у міжнародних програмах і проектах, розвиток міжрегіональної торгівлі, з використанням надлишку вітчизняних енергетичних потужностей, шляхи посилення експортного потенціалу, а також європейський вектор розвитку атомної енергетики України.