ТУП 6
Розділ І. Проблема затримки психічного розвитку та недо розвитку мовлення в загальноосвітній і спеціальній літературі. 10
1.1. Проблеми затримки психічного розвитку в загальній і спеціальній літературі. 10
1.2. Характеристика дітей з затримкою психічного розвитку 21
1.3. Науково-теоретичні основи виникнення загального недо розвитку мовлення 23
1.4. Характеристика дітей з загальним недорозвитком мовлення. 28
1.5. Обстеження дітей з загальним недорозвитком мовлення. 36
Розділ ІІ. Дослідження стану зв’язного мовлення у дітей дошкільного віку з затримкою психічного розвитку і загальним недорозвитком мовлення. 42
2.1. Всебічне обстеження дітей експериментальної групи 42
2.2. Дослідження стану зв’язного мовлення 45
Розділ ІІІ. Методика і організація експериментального навчання дітей з затримкою психічного розвитку та загальним недорозвитком мовлення 53
3.1. Зміст та методи роботи по розвитку зв’язного мовлення у дітей з затримкою психічного розвитку та загальним недорозвитком мовлення 53
3.2. Навчання зв’язному мовленню 62
3.3. Результати експериментального навчання. 69
3.4. Методичні поради по розвитку зв’язного мовлення у дітей дошкільного віку з затримкою психічного розвитку і загальним недорозвитком мовлення 71
Висновки 73
Список літературних джерел 75
Додатки................................

Висвітлено проблему психологічної адаптації до навчання дітей дошкільного і молодшого шкільного віку із затримкою психічного розвитку (ЗПР). Акцентовано увагу на адаптації наукової та міждисциплінарної проблеми, розкрито її зв'язок із психічним здоров'ям, проаналізовані критерії соціально -психологічної адаптації до школи, а також сучасні результати досліджень ЗПР, описано особливості їх прояву. Визначено структурні компоненти механізму психологічної адаптації до навчання у дітей 6 - 8 років із ЗПР, основними компонентами якого є: психічний стан (пізнавальна діяльність та емоційний стан), фізичний та соматичний стани. Виявлено рівні психологічної адаптації у дітей із ЗПР. Проведено апробацію механізму за умов функціонального об'єднання "Школа - дитячий садок". Доведено високу ефективність застосування механізму психологічної адаптації в корекційній роботі.

Виявлено залежність фізичного та психомоторного розвитку у дітей дошкільного віку від перенесеної перинатальної патології, досліджено вплив на дані показники зовнішніх факторів. Обгрунтовано гіпотезу про роль порушень допамінергічної нейротрансмісії у патогенезі залишкових перинатальних явищ. З'ясовано, що діти дошкільного віку , які зазнали перинатальних уражень ЦНС, мають вірогідне відставання у психомоторному розвитку . У таких дітей більш часто діагностовано дисгармонійний фізичний розвиток, синдром вегетативної дисфункції та порушення мікроциркуляції в кінцівках. Визначено фактори ризику виникнення порушень у дітей дошкільного віку , які зазнали перинатальних уражень ЦНС, запропоновано методи їх корекції . Розширено уявлення про віддалені наслідки перинатальної патології та розроблено нові способи запобігання її виникненню. З метою корекції виявлених порушень обгрунтовано доцільність використання препаратів сульпіриду та тіоктової кислоти. З'ясовано, що застосування сульпіриду сприяє ліквідації синдрому вегетативної дисфункції, покращанню сну та загального самопочуття дітей , зникненню головного болю. Показано ефективність застосування тіоктової кислоти, що забезпечує ліквідацію функціональних порушень мікроциркуляції, зникнення синдрому похолодання кінцівок і парестезій.

Досліджено профілактичні заходи щодо збереження та зміцнення психічного та фізичного здоров'я соціально дезадаптованих дітей , їх медико- соціально ї реабілітації в установах державної опіки, де повинні бути створені умови для нормального життя неповнолітніх, надання їм можливості для навчання, праці, дозвілля. Науково обгрунтовано системи заходів соціально дезадаптованих дітей на індивідуальному та популяційному рівнях. Установлено, що здоров'я таких дітей детерміновано його психічною та фізичною складовими, коли низький рівень соціально психологічної адаптації супроводжується підвищенням захворюваності, зниженням динаміки фізичного розвитку та неспецифічної опірності.

Розглянуто питання виховання відповідальної поведінки у дітей старшого дошкільного віку . Подано історико-педагогічний та теоретичний аналіз проблеми морального виховання дошкільників та відповідальності як внутрішньої передумови їх моральної поведінки . Обгрунтовано підхід до розгляду відповідальності на етапі дошкільного дитинства у вигляді моральної норми поведінки , що визначається відповідними правилами. Запропоновано поетапний підхід до виховання відповідальної поведінки , який включає створення емоційних передумов для відповідальної поведінки , ознайомлення дошкільників з конкретними спобами взаємодії, формування власного досвіду відповідальної поведінки .

Розглянуто проблему використання засобів фізичного виховання у корекції показників уваги у дітей віком 6 років з затримкою психічного розвитку . Корекційні заняття за запропонованою нами методикою дозволили підвищити рівень сформованості уваги у дітей з ЗПР. Покращення показників сформованості уваги у дітей експериментальної групи дозволило 65 %-ам з них досягти рівня нормально розвинутих однолітків. Це дозволило їм піти до загальноосвітньої школи разом з нормально розвинутими дітьми.

Розширено попередньо одержані дані про особливості та закономірності психічного розвитку дітей дошкільного віку з церебрально-органічною патологією. Вперше експериментально встановлено, що специфічні закономірності порушень психічного розвитку дошкільників зумовлені структурно-функціональним дефектом переважно лобних та тім'яно-скроневих відділів півкуль. При цьому своєрідність порушень психічного розвитку визначається локалізацією та глибиною органічного ураження та поліморфізмом похідних порушень. Одержано додаткові дані про найважливіші для сучасних умов негативні біосоціальні чинники, які впливають на розвиток дитини в дошкільному віці, а також нові відомості про генезис біо соціально ї дезінтеграції дошкільників у разі церебрально-органічної патології. Розроблено, апробовано й запроваджено теоретично обгрунтований алгоритм комплексного обстеження дітей з церебрально-органічною патологією на підставі результатів експериментально-психологічного, нейрофізіологічного та нейровізуального досліджень, що дозволило уточнити структурно-функціональну локалізацію ураження головного мозку у випадку церебрально-органічної патології в дошкільників. Експериментально встановлено особливості психічного розвитку дошкільників з церебрально-органічною патологією, що полягають у зниженні темпів їх розвитку , затримці формування електрогенезу, наявності вторинних порушень, які спричинюють недостатню сформованість емоційних, пізнавальних, рухових і мовленнєвих функцій, своєрідність яких за різних видів аномалій підтверджено нейрофізіологічними та нейровізуальними даними. Розроблено та експериментально підтверджено ефективність нової моделі комплексної психолого-медико-педагогічної реабілітації дітей з церебрально-органічними порушеннями в межах сучасного освітнього простору з запровадженням нових технологій корекції психічного розвитку дітей дошкільного віку та науково-обгрунтованою системою психопрофілактики та превентативної корекції психічного розвитку дошкільників з церебрально-органічною патологією.

Наведено результати теоретико-експериментального дослідження проблеми управління учбовою діяльністю учнів (УДУ) з затримкою психічного розвитку (ЗПР). Досліджено особливості структурних компонентів УДУ з ЗПР, зокрема, розумових дій і динаміки їх розвитку протягом навчання в початковій школі. На підставі експериментальних даних розроблено концепцію управління УДУ з ЗПР у школі інтенсивної педагогічної корекції (ШІПК), описано механізми реалізації проблеми диференціації й індивідуалізації навчання учнів з ЗПР, висвітлено теорію навчального впливу у ШІПК, визначено складові методу навчання й особливості їх функціонування в ШІПК.

Проаналізовано психологічні підходи до феномену дитячої агресивності. Розглянуто особливості дітей з порушеннями психічного розвитку на підставі саногенного підходу з урахуванням клінічних, психологічних та педагогічних позицій. Теоретично обгрунтовано діагностичний інструментарій для виявлення особливостей агресивної поведінки в молодших школярів з порушеннями психічного розвитку . Запропоновано та апробовано методики: "Тест ситуацій" і "Опитувальник форм агресивного реагування". Проаналізовано дані констатуючого та формуючого експериментів. Встановлено, що перебільшення деструктивної агресії за реактивним типом у паттерні поведінки учнів класів інтенсивної педагогічної корекції пов'язано з потенціально агресивним відчуттям та потенціально агресивною інтерпретацією, що формуються під впливом комплексу негативних факторів мікро соціально го середовища. Теоретично обгрунтовано концептуальну модель психо корекції агресивної поведінки молодших школярів з порушеннями психічного розвитку , експериментально підтверджено її ефективність.