Встановлено фактори, що впливають на спектрально-люмінесцентні властивості вільних основ порфіринів і порфіразинів, а також їх комплексів з лантанідами. Встановлено, що на ці властивості впливає положення замісника відносно тетрапірального циклу, тип замісника та його природа. На прикладі одержаних комплексів з порфіринхалконами та порфірин-піразолами показано, що несиметричне beta-заміщення у порфіриновому макрокільці більшою мірою, ніж мезо-заміщення впливає на дані властивості . Встановлено, що інтенсивність 4f-люмінесценції у комплексах з порфіразинам зростає у ряді тетраазапорфірин-тетрафенілтетрааза-порфірин-октафенілтетраазапорфірин, тобто, зі зростанням кількості ароматичних замісників у тетрапірольному макрокільці. Встановлено, що у гетеробіядерних f-d-дитіолато-порфіразину та ди-beta-дикетонових похідних гематопорфірину інтенсивність 4f-люмінесценції визначається природою d-металу (зростає у Pd-вмісних і зменшується у Cu-, Ni, Zn-вмісних комплексах). Установлено коло сполук з числа лютецій-порфірин-халконів і лютенцій-порфірин-піразолів, які можуть бути рекомендовані для їх поглибленого вивчення як перспективних фотосенсибілізаторів для фотодинамічної терапії пухлин.

Досліджено будову та властивості гетерометалічних комплексів на основі мангану. Запропоновано новий метод прямого синтез у гетерометалічних комплексів на основі мангану, який полягає у взаємодії порошку металу з неводним розчином перманганату калію/тетрабутиламонію за присутності солі амонію, органічного ліганду та метанолу. Виявлено, що метал окиснюється не киснем повітря, а у реакції за участю оксиду мангану (IV), який утворюється в результаті відновлення перманганату метанолом. Розроблено методику синтез у, з використанням якої вперше одержано 15 нових гетерометалічних комплексів, за допомогою методу рентгеноструктурного аналізу встановлено їх будову. Дані комплекси вивчено методами ІЧ, ЕПР спектроскопії, магнетохімії та термічного аналізу. Обгрунтовано можливість використання синтез ованих сполук як робочих тіл фотопровідних оптичних середовищ і прекурсорів електрокаталізаторів відновлення кисню в електродах хімічних джерел струму.

Розроблено загальний спосіб одержання краун-етерів (КЕ), що містять біфенільний (БФ) і дифенілоксидний (ДФО) фрагменти, який не потребує застосування колонкової хроматографії для поділу продуктів реакції. Молекулярні іони БФКЕ мають більшу стійкість у порівнянні з ДФОКЕ, що містять оксиетиленовий ланцюжок тієї ж довжини. Для ди-трет-бутильних похідних цих КЕ первинний процес розпаду молекулярних іонів супроводжується елімінуванням метильного радикалу.екстракційні властивості БФКЕ, ДФОКЕ та їх ізомерів під час витягу понад 20-ти металів з азотнокислих розчинів. З трьох структурних ізомерів ДБ18К6, [1.5]Б18К6 характеризується максимальним коефіцієнтами розподілу. Екстракційна здатність [1.5]ДБ15К5 у всіх випадках вища (часто на порядок і більше), ніж ізомерного [2.3]ДБ15К5. Серед БФКЕ і ДФОК виявлено сполуки з високою активністю щодо грампозитивних мікроорганізмів у порівнянні з відомими синтетичними антибіотиками. Виявлено зв'язок між протимікробними властивостями, ліпофільністю та каталітичною активністю досліджених краун-сполук в інтерфазному окисненні бензилового спирту KCrO3Cl.

: Автореф. дис... д-ра хім. наук: 02.00.01 [Електронний ресурс] / Юрій Олександрович Тітов; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2003. — 35 с.: рис. — укp.

Розроблено оригінальні методи синтез у раніше невідомих функціонально заміщених 7-алкілселено-1,4-дигідро-1,6-нафтиридинів. Механізм побудови 1,6-нафтиридинової системи підтверджено зустрічними синтез ами та обговорено у рамках нуклеофільного вінільного заміщень у 2-алкілселено-1,4-дигідропіридинах. Показано, що заміщені 7-алкілселено-1,4-дигідро-1,6-нафтиридини вступають в реакції алкілування, ацетилювання, діазотування, окиснення й гетероциклізації з утворенням важкодоступних похідних та нових гетероциклічних систем з потенційною біологічною активністю.

Здійснено синтез йодметилатів та метилбензосульфонатів основних ефірів та амідів 3,3-діарил-2-оксоіндолін-1-, 5- і 7-карбонових кислот. Шляхом конденсації ефірів 2-оксоіндолін-3-гліоксилових кислот з амінами, а також 2-оксоіндолінів з ефірами оксамінових кислот за Кляйзеном здійснено синтез амідів 2-оксоіндолін-3-гліоксилових кислот. Вивчено вплив на першу конденсацію природи аміну, природи розчинника, молярних співвідношень реагентів та температури. Структура одержаних сполук підтверджена даними елементного аналізу, ІЧ-, ПМР- та мас-спектрів.

Запропоновано препаративні методи одержання та здійснено синтез 1-R-4-аміно-2-оксохінолін-3-карбонових кислот, їх складних ефірів, амідів, гідразидів та ариліденгідразидів, а також 3H-1-R-4-алкіл-(арил)-аміно-2-оксохінолінів. Для підтвердження структури одержаних сполук використано елементний аналіз, спектроскопію ЯМР, хроматомас-спектрометрію, зустрічний синтез та рентгеноструктурний аналіз, завдяки чому встановлено, що 4-аміно-2-оксохінолін-3-карбонові кислоти та їх складні ефіри існують в 4-аміно-2-оксо-1,2-дигідроформі, тоді як амідовані похідні - в 4-іміно-2-гідрокси-1,4-дигідроформі. Проведено фармакологічний скринінг синтез ованих речовин. Для поглиблених досліджень рекомендовано етиловий ефір 1H-2-оксо-4-(2-оксіетиламіно)-хінолін-3-карбонової кислоти як потенційний лікарський препарат протизапальної дії.

Вивчено реакцію алкілування 1H-2-оксо-3-карбетокси-4-гідроксихіноліну етилйодидом за присутності поташу. Встановлено, що основним продуктом даної реакції незалежно від використаного розчинника є 4-етоксипохідне. Зроблено спробу здійснити N-алкілування 1H-2-оксо-3-карбетокси-4-гідроксихіноліну після блокування 4-гідроксигрупи. Показано низьку ефективність 4-O-ацетильної захисної групи. Доведено, що алкілування 1H-2-оксо-3-карбетокси-4-хлорхіноліну алкілгалогенідами нормальної будови з наступною трансформацією 1-алкіл-4-хлорхінолінів у 4-гідроксипохідні може рекомендуватися як препаративний метод одержання складних ефірів 1-алкіл-2-оксо-4-гідроксихінолін-3-карбонових кислот. Вивчено декілька варіантів одержання та здійснено синтез фторзаміщених анілідів і бензиламідів 1-R-2-оксо-4-гідроксихінолін-3-карбонових кислот. Структуру одержаних сполук підтверджено даними елементного аналізу та спектрів ПМР, а в окремих випадках - зустрічним синтез ом і ренгеноструктурним аналізом. Проведено мікробіологічний скринінг даних речовин.

Задній мозок та мозочек: будова та функції
Використана література